Сучасність [навігатор]

img-bg
promo

Павло Артимишин

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича Національної академії наук України

«Навігатор з історії України. Сучасність»

«Навігатор» по українській сучасності розповідає про події, зовсім близькі до читачів: якщо вони й не пережили їх самі, то точно мають змогу дізнатися про них від трошки старших очевидців. Нам може бути дивно усвідомлювати історичність свого досвіду — проте навіть недавнє минуле можна осмислювати за допомогою історичного інструментарію, який дає змогу краще бачити зв’язки між процесами й розуміти, яким складним буває плетиво причин і наслідків. 

Звісно, поки події ще тривають, ми не знаємо, до чого деякі з них можуть привести. Наприклад, як пандемія Covid-19 вплине на взаємодії в суспільстві? Якими будуть наслідки новітньої російсько-української війни? Утім, навіть ті події, які ми переживаємо зараз, стають зрозумілішими в історичній перспективі: наприклад, окупацію Криму і вторгнення на Донбас можна пов’язати із розпадом Радянського Союзу, із примусовими переселеннями й депортаціями, з індустріалізацією ХІХ століття, із завоюванням Кримського ханства і так далі. Розглядаючи сучасну історію, читачі вчаться користуватися новітнім інформаційним полем, відрізняти правдиві дані від фейків і формулювати власні висновки, базові на адекватних і перевірених фактах. 

Про який період ідеться в «Навігаторі»?

Про багато сучасних подій ми не дізнаємося з історичних підручників — ми переживаємо їх безпосередньо. З одного боку, це дає змогу, вивчаючи період, спиратися не лише на джерела, а й на персональний досвід, а з другого — унеможливлює розповідання історії як чогось, що має умовні розділи з початком і кінцем: «Сучасність» — це розділ, який досі триває. Проте вона не відокремлена від попередніх епох. Щонайменше в ній продовжують діяти угоди й домовленості, укладені в більш ранні періоди: ми живемо у визначених кордонах держав і продовжуємо розвивати культуру, яка існує не одну сотню років. Та й, зрештою, із часів розпаду СРСР і відродження української державності минуло понад тридцять років — досить тривалий для аналізу й вивчення часовий відрізок.

Звісно, дослідження сучасності вимагає особливих підходів. На відміну від попередніх історичних періодів, історикам цього часу доводиться часто працювати не лише з архівними документами (та й чимало з них наразі засекречені), а й із фото- і відеоконтентом, усними свідченнями очевидців і навіть із мемами й художніми творами. Загалом обсяги інформації значно більші порівно з попередніми періодами — це преса, інтернет-ресурси, інші медіа тощо.

Навіщо досліджувати сучасність?

Сучасна історія важлива не лише з наукового погляду — вона є підґрунтям для побудови світогляду й відчуття власної ідентичності. 

Знайомство з подіями останніх десятиліть в Україні і світі, розуміння процесів, які відбуваються в суспільстві, політичному житті, економіці й культурі, допоможе читачам виваженіше оцінювати ситуацію й ухвалювати рішення, а ще — навчитися критично користуватися новітнім інформаційним полем, відрізняти правдиві дані від фейків, формулювати відповідно до них власні висновки, позиції і переконання, базовані на перевірених фактах. Це вкрай важливо, надто коли йдеться про молоде покоління читачів: нинішні підлітки до наступних виборів уже отримають право голосу. І їм варто бути обізнаними, щоб зробити свідомий вибір.

Часострічка періоду

Сучасність

Сучасність

До розділу
25 червня 1991 року

Проголошення незалежності Словенії

Словенія проголосила незалежність першою з югославських республік. Їй вдалося уникнути тривалого збройного конфлікту: війна тривала 10 днів. Та це виявилося тільки початком Югославських воєн, що точилися до 2001 року.

1 липня 1991 року

Втратила силу Організація Варшавського договору

24 серпня 1991 року

Акт проголошення незалежності України

Верховна Рада України ухвалила Акт проголошення незалежності України, «виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР». 4 вересня над будинком Верховної Ради підняли синьо-жовтий прапор.

24 серпня 1991 року

Президент СРСР Михайло Горбачов залишив посаду Генерального секретаря ЦК КПРС і заявив про необхідність саморозпуску КПРС

30 серпня 1991 року

Заборона компартії

Указ про заборону діяльності комуністичної партії затвердила Президія Верховної Ради України. Нову КПУ було зареєстровано 1993 року.

4 вересня 1991 року

Над будинком Верховної Ради піднято синьо-жовтий прапор

6 вересня 1991 року

Визнання незалежності балтійських республік

На засіданні Державної ради СРСР під головуванням Михайла Горбачова було визнано незалежність Латвії, Литви та Естонії.

18 жовтня 1991 року

Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій»

Закон, який ухвалила Верховна Рада СРСР, скасовував усі судові й позасудові рішення за політичними мотивами, починаючи з жовтня 1917 року. Симптоматично, що аналогічний закон у межах України було ухвалено на пів року раніше.

1 грудня 1991 року

Всеукраїнський референдум і вибори Президента

Завдяки новому референдуму, у якому понад 90 % українців проголосували за незалежність, втратили чинність результати березневого — за збереження Союзу. На виборах переміг Леонід Кравчук, який, попри зв’язки з компартією, балотувався як позапартійний.

img

Навігатор з історії України «Сучасність»

(0)

324 грн