«Навігатор з історії України. Первісність»

Присвячений початкам людської історії — тим, про які не існує ніяких тогочасних записів, бо людство тоді ще не винайшло письма. Це історія без імен чи описів конкретних подій — про них-бо ми дізнаємося тільки зі збережених текстів. Однак це не робить її менш захопливою.

Через брак писемних джерел історикам доводиться підходити до первісності по-іншому й досліджувати її за археологічними знахідками: здебільшого йдеться про залишки стоянок, тобто місць, де мешкали давні люди, і про поховання. Завдяки цьому ми можемо дізнатися про побут — житла, одяг, їжу й питво, способи полювання, мистецтво, поховальні обряди — і спробувати уявити, що відчували, у що вірили й чого боялися наші первісні предки. Імовірно, найважливіше питання, яке ставить собі давня історія (і на якому зосереджується наш навігатор) стосується адаптації: як люди пристосовувалися до умов навколишнього середовища?

Про який період ідеться в «Навігаторі»? 

Первісність — це період, який традиційно трактують як час від появи людини до появи писемності, перших цивілізацій. Перша цивілізація на території сучасної України — еллінська, а перший народ, що був описаний в історичному джерелі — кіммерійці, які з’явилися на теренах сучасної України на початку І тисячоліття до Р. Х. Отже, завершення періоду можна приблизно локалізувати в часі, а як щодо початку?

В Україні найдавніші залишки життєдіяльності людей знайдені на стоянці Королеве на Закарпатті. Ця пам’ятка датована приблизно 1 мільйоном років тому. Складається враження, що первісне заселення території України не було одномоментним, а відбувалось епізодами. До найдавніших археологічних пам’яток в України зараховують Королеве (Закарпаття), Меджибіж (Поділля), Житомирську стоянку (Полісся) й Луку Врублевецьку (Поділля). Перші масові знахідки пов’язані з життєдіяльністю неандертальців — їх найбільше в гірському Криму. А от Homo sapiens прийшли на територію сучасної України — археологи вважають, що з південного сходу, — приблизно 40 тисяч років тому, коли Європейський континент на півночі був скутий льодовиком, а південь охоплювала прильодовикова тундра. Первісним людям на наших теренах довелося пристосуватися спершу до льодовикового періоду, а після танення льодовика, що відбулося приблизно 10 тисяч років тому, — до потеплішання й підвищення рівня моря.

Про що нам розповідає первісність?

Людство у своїй колисці не мало імені. Чи не єдине, що дозволяють реконструювати археологічні джерела — це соціально-економічне життя, модель господарської адаптації. Протягом періоду первісності люди пройшли шлях від підлаштування під природні умови до створення власних умов. Увійшовши в первісність майже тваринами, які повністю залежні від оточуючого середовища, кормової бази, люди самі стали перетворювати світ: контролювати майбутню їжу (землеробство та скотарство), зводити міцні будинки, будувати перші міста та держави. Проте немає єдиного сценарію, за яким розвиваються суспільства: культури вникали й гинули, людству не раз доводилося перевинаходити побутові об’єкти й культурні явища. Дороги, якими ми дійшли до сучасності, були звивисті й нерівні — і ніщо не свідчить про те, що зараз вони бодай трохи випрямилися.