Заснування осередку русів на Середньому Дніпрі

У другій половині ІХ століття хозари перекрили норманам-русам традиційний торговий шлях на південь із Балтики по Волзі до Каспію. Почалася так звана срібна криза і тимчасовий занепад руської торгівлі. Щоб вийти з кризи, довелося знайти нові маршрути в обхід Хозарії. 

Одна група русів приблизно у 880-х роках спустилася вниз по Дніпру й почала торгувати з Візантією. Наприкінці ІХ – на початку Х століття руси опанували стратегічні пункти на Середньому Дніпрі й у нижній течії Десни. Головною їхньою базою став Київ. Засноване близько 880-х років припортове поселення за століття переросте у велике місто, і вже в середині Х століття Київ буде відомим у писемних джерелах.

Використання Дніпровського шляху ставило перед русами низку викликів. Пороги на Дніпрі заважали плаванню і змушували будувати легкі човни. Степові тюркські кочовики — печеніги — загрожували з півдня й чатували біля переправ на порогах; із ними необхідно було тримати мир. Потрібно було також налагодити відносини з місцевими слов’янами. Усе це русам зрештою вдалося. Головним їхнім заняттям була торгівля рабами, на яких існував чималий попит у Візантії. Рабів на продаж здобували серед навколишніх слов’ян. 

Руси мали добру зброю і воєнний досвід, але поступалися чисельністю, тож побудували зі слов’янами вигідну кооперацію і в зимовий період «гостювали» в їхніх землях. Це називалося полюддям: слов’яни їх утримували і продавали їм рабів, а також заготовки човнів. В обмін місцева слов’янська верхівка отримувала престижні товари (дорогий одяг, прикраси, зброю), які руси привозили з Візантії.