- Діяльність: Культура
- Дата народження: 27 серпня 1902 р.
- Дата смерті: 25 лютого 1954 р., Київ
- Навігатор: Світові війни
Український поет, письменник-романтик, військовий кореспондент, редактор і сценарист ВУФКУ, художній керівник Одеської кінофабрики.
Юрій Яновський походив із козацького роду, який сягав корінням XVI століття. Він народився в селі Маєрове (нині село Нечаївка Кіровоградської області), однак в анкетах зазначав місцем народження Єлисаветград, куди його багатодітна родина переїхала згодом.
Закінчивши реальне училище, він навчався в механічному технікумі, а згодом переїхав до Києва і вступив до Політехнічного інституту. Про студентські роки писав так: «Приробляв собі я тим, що з Подолу до Єврейського базару возив на собі дрова. Ті роки не було в мене білизни та простинь, укривався я драним кожухом, жодного разу в кімнаті не топив, а скільки жило й народжувалося в мені гордості. Я входив у життя в драних австрійських черевиках, у котрих взимку бувало повно снігу, міцно затиснувши олівець у руці, широко розплющивши очі на всі чуда світу, котрі малювала мені моя дурна уява».
У 1922 році Яновський опублікував свій перший вірш, написаний російською мовою під псевдонімом Георгій Ней, у газеті «Пролетарська правда». Михайль Семенко, що працював тоді в газеті «Більшовик», зауважив талант молодого автора і став його покровителем у світі літератури. 1924 року Яновський почав працювати у «Більшовику» і приєднався до руху футуристів. Згодом Семенко запросив його переїхати до Харкова, на роботу у сценарному відділі Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ). У цей період Яновський працює редактором і створює свою першу збірку оповідань, а 1926 року пише перший кіносценарій — до фільму «Гамбург» про комуністичну боротьбу у Німеччині.
У 1926 році Яновського призначають художнім керівником Одеської кінофабрики, що дозволяє йому активно залучатися в різні аспекти кіновиробництва. 1928 року він створює свій дебютний роман і водночас magnum opus «Майстер корабля», у якому зображає цей досвід. Щоб не викликати зайвих підозр у цензорів, Яновський звертається до метафоричної мови, відірваного від реальності символізму й екзотичних імен — це перетворює роман на складний, багаторівневий і фантазійний твір.
1931 року виходить другий роман Яновського: «Чотири шаблі». Критики були швидкі на розправу — автора звинуватили у «дрібнобуржуазному розумінні мети і завдань соціалістичної революції» і твір заборонили. Наступний роман «Вершники» (1935) був сприйнятий більш схвально і 1939 року навіть екранізований.
Під час Другої світової війни Яновський був редактором журналу «Українська література» і працював як військовий кореспондент: зокрема, писав нотатки з Нюрнберзького процесу. Після війни вийшов роман «Жива вода», що став початком його кінця як автора: звинуваченого в націоналізмі Яновського змусили внести до твору понад двісті правок, після чого від первісного тексту майже нічого не залишилося. «Поховали “Живу воду” метрів на десять під землю», — гірко іронізував письменник.
Останні роки життя Яновського були позначені слабким здоров’ям, суспільним тиском і безгрошів’ям. Щоб звести кінці з кінцями, він вдався до написання циклу «Київських оповідань» (1948), що прославляли радянський народ і комуністичну партію; за них отримав Сталінську премію. Усвідомлення свого програшу радянській системі ще більше підкосило його здоров’я: 1954 року Яновський помер від серцевого нападу.
«Нещасливий мій друг. Скільки й пам’ятаю я, весь час він мучився, страждав і фізично, і душевно. Все життя його було скорботне. Навіть писати перед смертю почав по-російськи, очевидно, з огиди до обвинувачень у націоналізмі, з огиди до дурнів безперечних, злих гайдуків і кар’єристів», — написав після його смерті Олександр Довженко.
Автор: Ольга Герасименко
Короткі висновки
- Культурний діяч та реформатор — став новатором в українській літературі століття за своїми стилістичними та тематичними рішеннями. Започаткував жанр “роман в новелах”.
- Громадський діяч — був засновником літературних організацій, зокрема ПРОЛІТФРОНТу, та членом ВАПЛІТЕ, військовим кореспондентом, редактором журналу «Українська література».
- Кіномистецька діяльність — працював головним редактором сценарного відділу Одеської кінофабрики та писав сценарії до фільмів.
- Літературна діяльність — написав знакові для української літератури романи: «Майстер корабля» (1928), «Чотири шаблі» (1930) та «Вершники» (1935).
- Спадщина — зробив вагомий внесок у літературу наповнивши її елементами кінематографічного мислення, романтизму та символізму.
Редакція «Порталу»
Yurii Yanovskyi
Activity: Culture
Date of birth: August 27, 1902
Date of death: February 25, 1954, Kyiv
Context: World Wars
A Ukrainian poet, romantic writer, war correspondent, editor and screenwriter at VUFKU, and artistic director of the Odesa Film Factory.
Yurii Yanovskyi came from a Cossack lineage tracing back to the 16th century. He was born in the village of Maierove (now Nechaivka in Kirovohrad region), though in official forms he listed Yelysavethrad as his birthplace, where his large family later moved.
After graduating from a real school, he studied at a mechanical technical school, then moved to Kyiv and enrolled in the Polytechnic Institute. He described his student years as follows: “I earned my living by carrying firewood on my back from Podil to the Jewish market. In those years, I had no underwear or bed sheets; I covered myself with a torn sheepskin coat, never heated my room, yet how much pride lived and was born within me. I entered life in torn Austrian shoes, often filled with snow in winter, firmly clutching a pencil in my hand, eyes wide open to all the wonders of the world that my foolish imagination painted for me.”
In 1922, Yanovskyi published his first poem, written in Russian under the pseudonym Georgii Nei, in the newspaper Proletarska Pravda. Mykhail Semenko, who then worked at the newspaper Bilshevik, noticed the young author’s talent and became his mentor in the literary world. In 1924, Yanovskyi began working at Bilshevik and joined the futurist movement. Later, Semenko invited him to move to Kharkiv to work in the сценарний department of the All-Ukrainian Photo Cinema Administration (VUFKU). During this period, Yanovskyi worked as an editor and created his first collection of short stories, and in 1926 he wrote his first screenplay—for the film Hamburg, about the communist struggle in Germany.
In 1926, Yanovskyi was appointed artistic director of the Odesa Film Factory, which allowed him to become actively involved in various aspects of film production. In 1928, he created his debut novel and at the same time his magnum opus, The Shipbuilder (Master of the Ship), in which he depicted this experience. To avoid unnecessary suspicion from censors, Yanovskyi turned to metaphorical language, detached symbolism, and exotic names—turning the novel into a complex, multi-layered, and imaginative work.
In 1931, his second novel, Four Sabers, was published. Critics were quick to attack—he was accused of a “petty-bourgeois understanding of the aims and tasks of the socialist revolution,” and the work was banned. His next novel, Riders (1935), was received more favorably and was even adapted into a film in 1939.
During World War II, Yanovskyi was the editor of the journal Ukrainian Literature and worked as a war correspondent, including writing reports from the Nuremberg Trials. After the war, the novel Living Water was published, marking the beginning of his decline as an author: accused of nationalism, Yanovskyi was forced to make over two hundred edits, leaving almost nothing of the original text. “They buried Living Water about ten meters underground,” the writer bitterly remarked.
The last years of Yanovskyi’s life were marked by poor health, social pressure, and poverty. To make ends meet, he turned to writing the cycle Kyiv Stories (1948), which glorified the Soviet people and the Communist Party; for this, he received the Stalin Prize. The realization of his defeat by the Soviet system further undermined his health: in 1954, Yanovskyi died of a heart attack.
“My unfortunate friend. As long as I remember him, he was constantly tormented, suffering both physically and mentally. His whole life was sorrowful. Before his death, he even began writing in Russian—apparently out of disgust at accusations of nationalism, disgust at the obvious fools, malicious henchmen, and careerists,” wrote Oleksandr Dovzhenko after his death.
Author: Olha Herasymenko
Brief conclusions
Cultural figure and reformer — became an innovator in 20th-century Ukrainian literature through his stylistic and thematic approaches; pioneered the “novel in short stories” genre.
Public figure — founder of literary organizations, including PROLITFRONT, member of VAPLITE, war correspondent, editor of the journal Ukrainian Literature.
Cinema — worked as chief editor of the сценарний department at the Odesa Film Factory and wrote film scripts.
Literary work — authored landmark Ukrainian novels: Master of the Ship (1928), Four Sabers (1930), and Riders (1935).
Legacy — made a significant contribution to literature by incorporating elements of cinematic thinking, romanticism, and symbolism.
Portal Editorial Team
Відео
Юрій Яновський. Українська література в іменах
Україна завойовує моря: «Майстер корабля» Юрія Яновського