- Діяльність: Культура
- Дата народження: 29 травня 1899 року, Львів
- Дата смерті: 31 жовтня 1937 року, Київ
- Навігатор: Світові війни
Актор, кіносценарист і режисер, майстер трюків. Представник Розстріляного відродження.
Фавст Лопатинський народився в театральній родині: його мати була оперною співачкою, а батько — драматургом; обоє також грали в Театрі товариства «Руська бесіда». Сам він з дитинства брав участь в аматорських постановках.
Дебют Лопатинського на професійній сцені відбувся близько 1915 року — він приєднався до заснованої Лесем Курбасом трупи «Тернопільські театральні вечори». То був початок тривалої та плідної співпраці: Лопатинський на багато років став соратником Курбаса і зрештою розділив його трагічну долю.
1916 року ще зовсім юний Лопатинський переїхав до Києва. У 1918–1919 роках він працював у «Молодому театрі», що виріс із акторської студії Курбаса; згодом грав у Київському драматичному («Кийдрамте») і Першому державному драматичному театрі імені Шевченка. Його акторська манера тяжіла до ексцентричності, гротеску, він майстерно виконував різноманітні циркові трюки; а втім, ліричних ролей теж не цурався.
Лопатинський, якого Курбас вважав своїм найталановитішим і найперспективнішим учнем, був одним зі співзасновників і натхненників легендарного театру «Березіль». Він працював там від самого початку як актор і режисер, а згодом очолив одну зі студій «Березоля».
1926 року Лопатинський перейшов працювати на Одеську кінофабрику Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ). Планувалося, що його режисерським дебютом стане дитяча комедія «Вася-реформатор» (1926), однак фільм передали під керівництво сценариста Олександра Довженка й оператора Данила Демуцького. Справді першою самостійною режисерською роботою Лопатинського став фільм «Синій пакет» (1926) — про повстання більшовиків проти «гайдамаків» і «польської шляхти».
Наступна робота Лопатинського — фільм «Василина» (1928) за повістю Нечуя-Левицького, головну роль у якому виконала його дружина й колега Зінаїда Пігулович. Згодом фільм став приводом звинуватити режисера в «націоналістичних збоченнях». Ще жорсткішої критики зазнала стрічка «Кармелюк» (1931) про ватажка селянського руху, «українського Робіна Гуда» Устима Кармелюка: після неї Лопатинський зняв вще два фільми, а надалі йому заборонили режисуру.
1932 року Лопатинський написав сценарій для фільму «Україна» зі сценами хлібозаготівлі, що містили прозорі натяки на Голодомор. Текст викликав скандал, наслідком якого став перший арешт Лопатинського, а також його колеги Данила Демуцького, який переховував сценарій. Після звільнення дорога в кіно йому була закрита, тож Лопатинський переїхав до Харкова і влаштувався актором у Театр робітничої молоді.
1937 року в радянській пресі вийшла розгромна стаття «Як шкодили націоналісти в українському кіно», де Лопатинського записали у «вороги народу». У червні цього ж року його заарештували як «буржуазного націоналіста» й «контрреволюціонера» і засудили до розстрілу. Вирок був виконаний у Києві; точне місце поховання одного з найяскравіших діячів українського театру і кіно невідоме.
Автор: Ольга Герасименко
Faust Lopatynskyi
Activity: Culture
Date of birth: May 29, 1899, Lviv
Date of death: October 31, 1937, Kyiv
Navigator: World Wars
Actor, screenwriter, and film director, master of stunts. A representative of the Executed Renaissance.
Faust Lopatynskyi was born into a theatrical family: his mother was an opera singer, and his father a playwright; both also performed at the “Ruska Besida” Society Theater. From childhood, he himself took part in amateur productions.
Lopatynskyi made his debut on the professional stage around 1915, when he joined the troupe “Ternopil Theater Evenings,” founded by Les Kurbas. This marked the beginning of a long and fruitful collaboration: for many years Lopatynskyi became Kurbas’s associate and eventually shared his tragic fate.
In 1916, still very young, Lopatynskyi moved to Kyiv. In 1918–1919, he worked at the “Young Theater,” which had grown out of Kurbas’s acting studio; later he performed at the Kyiv Drama Theater (“Kyidramte”) and the First State Shevchenko Drama Theater. His acting style leaned toward eccentricity and grotesque expression; he skillfully performed various circus stunts, though he was equally comfortable in lyrical roles.
Lopatynskyi, whom Kurbas considered his most talented and promising student, was one of the co-founders and leading inspirations behind the legendary “Berezil” Theater. From the very beginning he worked there as both actor and director, and later headed one of the Berezil studios.
In 1926, Lopatynskyi moved to the Odesa Film Factory of the All-Ukrainian Photo Cinema Administration (VUFKU). It was planned that his directorial debut would be the children’s comedy Vasia-Reformer (1926), but the film was handed over to screenwriter Oleksandr Dovzhenko and cinematographer Danylo Demutskyi. Lopatynskyi’s actual first independent directorial work became The Blue Packet (1926), about a Bolshevik uprising against the “Haidamaky” and the “Polish nobility.”
Lopatynskyi’s next work was the film Vasylyna (1928), based on a novella by Ivan Nechuy-Levytskyi, in which the leading role was played by his wife and colleague Zinaida Pihulovych. Later, the film became grounds for accusing the director of “nationalist deviations.” Even harsher criticism followed the film Karmeliuk (1931), about the leader of the peasant movement, the “Ukrainian Robin Hood” Ustym Karmeliuk. After that, Lopatynskyi made only two more films before he was banned from directing altogether.
In 1932, Lopatynskyi wrote the screenplay for the film Ukraine, which included grain procurement scenes containing transparent references to the Holodomor. The text caused a scandal that resulted in Lopatynskyi’s first arrest, as well as the arrest of his colleague Danylo Demutskyi, who had hidden the screenplay. After his release, the film industry was closed to him, so Lopatynskyi moved to Kharkiv and found work as an actor at the Workers’ Youth Theater.
In 1937, the Soviet press published a scathing article titled “How Nationalists Sabotaged Ukrainian Cinema,” in which Lopatynskyi was labeled an “enemy of the people.” In June of the same year, he was arrested as a “bourgeois nationalist” and “counterrevolutionary” and sentenced to death by firing squad. The sentence was carried out in Kyiv; the exact burial place of one of the brightest figures in Ukrainian theater and cinema remains unknown.
Author: Olga Herasymenko
Відео
Анастасія Канівець про кіно й театр Фавста Лопатинського