Ігор Цеунов
«Навігатор з історії України. Первісність»
Присвячений початкам людської історії — тим, про які не існує ніяких тогочасних записів, бо людство тоді ще не винайшло письма. Це історія без імен чи описів конкретних подій — про них-бо ми дізнаємося тільки зі збережених текстів. Однак це не робить її менш захопливою.
Через брак писемних джерел історикам доводиться підходити до первісності по-іншому й досліджувати її за археологічними знахідками: здебільшого йдеться про залишки стоянок, тобто місць, де мешкали давні люди, і про поховання. Завдяки цьому ми можемо дізнатися про побут — житла, одяг, їжу й питво, способи полювання, мистецтво, поховальні обряди — і спробувати уявити, що відчували, у що вірили й чого боялися наші первісні предки. Імовірно, найважливіше питання, яке ставить собі давня історія (і на якому зосереджується наш навігатор) стосується адаптації: як люди пристосовувалися до умов навколишнього середовища?
Про який період ідеться в «Навігаторі»?
Первісність — це період, який традиційно трактують як час від появи людини до появи писемності, перших цивілізацій. Перша цивілізація на території сучасної України — еллінська, а перший народ, що був описаний в історичному джерелі — кіммерійці, які з’явилися на теренах сучасної України на початку І тисячоліття до Р. Х. Отже, завершення періоду можна приблизно локалізувати в часі, а як щодо початку?
В Україні найдавніші залишки життєдіяльності людей знайдені на стоянці Королеве на Закарпатті. Ця пам’ятка датована приблизно 1 мільйоном років тому. Складається враження, що первісне заселення території України не було одномоментним, а відбувалось епізодами. До найдавніших археологічних пам’яток в України зараховують Королеве (Закарпаття), Меджибіж (Поділля), Житомирську стоянку (Полісся) й Луку Врублевецьку (Поділля). Перші масові знахідки пов’язані з життєдіяльністю неандертальців — їх найбільше в гірському Криму. А от Homo sapiens прийшли на територію сучасної України — археологи вважають, що з південного сходу, — приблизно 40 тисяч років тому, коли Європейський континент на півночі був скутий льодовиком, а південь охоплювала прильодовикова тундра. Первісним людям на наших теренах довелося пристосуватися спершу до льодовикового періоду, а після танення льодовика, що відбулося приблизно 10 тисяч років тому, — до потеплішання й підвищення рівня моря.
Про що нам розповідає первісність?
Людство у своїй колисці не мало імені. Чи не єдине, що дозволяють реконструювати археологічні джерела — це соціально-економічне життя, модель господарської адаптації. Протягом періоду первісності люди пройшли шлях від підлаштування під природні умови до створення власних умов. Увійшовши в первісність майже тваринами, які повністю залежні від оточуючого середовища, кормової бази, люди самі стали перетворювати світ: контролювати майбутню їжу (землеробство та скотарство), зводити міцні будинки, будувати перші міста та держави. Проте немає єдиного сценарію, за яким розвиваються суспільства: культури вникали й гинули, людству не раз доводилося перевинаходити побутові об’єкти й культурні явища. Дороги, якими ми дійшли до сучасності, були звивисті й нерівні — і ніщо не свідчить про те, що зараз вони бодай трохи випрямилися.
Часострічка періоду
Первісність
До розділуОстанній великий льодовиковий період датований 115–12 тисяч років тому. Льодовик був величезним шаром криги, який розростався від північного полюса в бік екватора, то трохи танучи, то ще більше намерзаючи — і, відповідно, женучи людей усе далі на південь. На терени сучасної України він майже не зайшов, спинився неподалік від нашого північного кордону.
Мідь дала людям змогу виготовляти надзвичайно тонкі та гострі предмети, які вивели на новий рівень обробку інших матеріалів: саме з мідними знаряддями, наприклад, пов’язують винайдення дерев’яного колеса в IV тисячолітті до Р. Х., а згодом і колісного транспорту.