Євген Синиця
«Навігатор з історії України. Темні віки»
«Навігатор» по темних віках розповідає про дуже погано задокументований, а проте не такий уже й похмурий історичний період — час після падіння Рима, перехід від пізньої античності до середньовіччя.
Останні десятиліття існування Західної Римської імперії, що зрештою закінчилися її зникненням з політичної карти Європи, у сприйняття свідків цих подій були мало не кінцем світу. Така тональність джерел і досі накладає відбиток на історичний дискурс: історики (і в минулому, і сучасні) ладні писати, що завершення доби античності та початок середньовіччя позначені тотальним занепадом. Саме тому «темні віки», як часто означають цей перехідний період, асоціюються насамперед із мороком і культурною деградацією.
Утім, це хибні асоціації. Термін «темні віки» стосується насамперед того, що події цих століть значно гірше відбиті в писемних джерелах, аніж попередні та наступні часи. Надто цей «джерельний голод» стосується земель Східної Європи, які практично повністю «випали» з фокусу уваги письменних народів Європи та Азії. Між тим, саме тут, на півдні Східної Європи, насамперед – на землях сучасної України, де світ осілих землеробів зустрічався із світом кочівників Євразійського степу, відбулося чимало ключових подій, що визначили подальші шляхи розвитку всього континенту.
Про який період ідеться в «Навігаторі»?
У західноєвропейській історії темними віками традиційно називають раннє середньовіччя, тобто VI–VIII століття. У цей період формувалися європейські християнські держави.
В Україні ж темні віки розпочалися раніше та закінчилися пізніше, ніж у Західній Європі. Це пов’язано з тим, що імпульс знищення старого елліно-романського світу йшов зі сходу і проходив через українські терени. Саме до цього періоду багато хто з істориків зараховує час виокремлення українського народу серед слов’янського загалу. Однак є історики, які заперечують цю тезу і говорять, що виокремлення українців сталося набагато пізніше. У кожному разі, не виникає сумніву, що саме з цього часу окремі слов’янські племена неперервно проживали в Україні.
Цей «Навігатор» зосереджується на подіях, що відбулися між початком Великого переселення народів під кінець IV століття і початком становлення Русі наприкінці ХІ століття. Упродовж Великого переселення народи Євразії почали рух і кардинально змінювали свій спосіб життя, залежно від умов земель, де вони оселилися. Одні народи знаходили нову батьківщину, а інші — зникали без сліду.
Що означали темні віки для нашої історії?
Прямим і безпосереднім наслідком періоду темних віків є постання Західної Європи — після тривалого часу невизначеності кордонів і руху народів. Різні етноси встановили більш-менш усталені межі свого проживання. У ранньому середньовіччі осіли деякі кочові народи та сформували власні держави. Так виникли Угорщина та Болгарія. Інші ж кочовики розчинились у різних народах і поступово зникли.
Змінювалось обличчя Європи. Гуни змінили розстановку сил у Євразії. Рим упав, Західна Римська імперія перестала існувати, а Східна потерпала від численних ворожих нападів: персів зі сходу, арабів із півдня та слов’ян із півночі. Слов’яни остаточно сформувалися як помітна сила в Центральній та Східній Європі, витиснули ромеїв із Балкан і германців із берегів Вісли, Одера та Ельби. Християнська Візантія, уламок Римської імперії, із різним успіхом протистояла варварам, але неодмінно втягувала їх у свою культурну орбіту. Візантія часто вела свою зовнішню політику не військовим, а політичним шляхом. Саме цей геополітичний напрям на Візантію зберігся в подальші часи — часи Русі.
