Заснування Запорозької Січі на острові Томаківка

Найдавніша з відомих козацьких січей Великого Лугу була заснована в 1570–1580-х роках на великому й захищеному острові Томаківка в межах сучасного міста Марганець, неподалік від острова Хортиця. Вона проіснувала до 1593 року.

Бартош Папроцький, розповідаючи про поїздку на Запорожжя польського шляхтича й гетьмана Самійла Зборовського, згадує урочище «Томаківський острів» як підвищену частину землі поміж боліт, плавнів і невеликих річок правобережжя Дніпра. Французький інженер Гійом Левассер де Боплан відвідав Томаківку в 1630-х роках і описав її як острів діаметром до третини льє (тобто трохи понад кілометр), майже круглий, дуже високий, що здіймається у вигляді півкулі, геть покритої лісом: «Якщо стати на його вершині, то видно весь Дніпро від Хортиці аж до Тавані». Польський письменник та історіограф Мартин Бєльський, зазначав, що тут «здавна низові козаки мешкають, яко ж їм стоїть за найміцніший замок».

Вдала географічна позиція, дванадцять неприступних річкових порогів і складна мережа водних перешкод навкруги справді робили Томаківку привабливою локацією для козацтва — «рицарів-людей», яких тут мешкало близько трьох тисяч. Козаки ще раніше селилися на теренах Великого Лугу, але саме на острові Томаківка виникла перша відома нам Запорозька Січ у формі організованого укріплення.

Об’єднавши розрізнені козацькі поселення, Січ швидко стала потужною військово-політичною організацією. Цьому сприяло як значне зростання кількості козаків на той час, так і долучення до козацтва шляхетних землевласників. До того ж польський король Стефан Баторій, намагаючись підкорити волелюбних запорожців, теж мимоволі сприяв посиленню і об’єднанню їх на Січі.

Тутешні порядки були демократичні. Козаки спільно обговорювали проблеми на січових зборах, де, щоб ухвалити рішення, його мала підтримати переважна більшість січовиків. Уся старшина, починаючи від курінних отаманів, була виборною.

Запорозька Січ на Томаківці тримала під контролем чималі терени аж до Канева й Черкас. Козаки тут вільно вели перемовини навіть із королівськими посланцями, які, до речі, ставилися до них із видимою повагою. Січовики були знаними майстрами військової справи, особливо славлячись як стрільці. Приповідка «поки жити, поти боротись» не втрачала для них актуальності: постійні сутички з османськими військами нечасто давала запорожцям перепочинок.

Січ на Томаківці була зруйнована 1593 року, коли татари напали на неї, поки основні козацькі сили були відсутні. Відтак козаки перебралися на 30 кілометрів униз по Дніпру — на острів Базавлук.

Минули століття, і при спорудженні Каховського водосховища у 1950-х роках острів Томаківка був частково затоплений. Однак на цьому його історія не завершилася. Уночі 6 червня 2023 року російські окупанти підірвали Каховську ГЕС, і Великий Луг знову став сушею. Цілком можливо, що в історії Томаківської Січі ще будуть написані оновлені розділи та відкриті нові цікаві деталі.

Авторка: Ірина Максименко