Бережанський замок

1492 рік Перша згадка про козаків у письмових джерелах. 1505 рік Радомська конституція 1530-ті роки – досі Бережанський замок 1554 – 1556 Зведення Хортицької фортеці 28 січня 1556 року – 29 січня 1556 року Дмитро (Байда) Вишневецький
Бережанський замок
Бережанський замок, вид зверху

Історія Бережанського замку

Межа Галичини й Поділля проходить по річці Золота Липа, а над нею вже п’яте століття стоїть замок у Бережанах. Ренесансна твердиня була окрасою міста, але ХХ століття — війнами і радянською безгосподарністю — перетворило її на нещасні руїни.

Італійські будівничі на початку XVI століття обрали для приватної резиденції магнатів Сенявських невеликий острів посеред заболоченої річкової долини. Бережани, тоді ще село, дісталися Сенявським — 1530 року магнати виклопотали міські права для поселення.

Острів між рукавів Золотої Липи був нехай і твердим ґрунтом, та не настільки, щоб витримати масивну споруду, тому землю під фортецю укріпили за допомогою численних дерев’яних паль, а вже над ними влаштували пивниці з надзвичайно товстими стінами. Знайшов свою форму замок за Міколая Сенявського, про що свідчить таблиця, розміщена над в’їзною брамою фортеці: «Вельможний пан Міколай Сенявський, воєвода Руський, гетьман війська, староста галицький та коломийський вибудував цей замок з тесаного каменю власним коштом на похвалу всемогутньому богові і на оборону вірних християн року 1554».

Архітектурні особливості та перетворення замку

Якщо багатий на аркади й різьблені портали внутрішній двір замку нагадував модні в той час ренесансні італійські палаццо, то його зовнішній вигляд був традиційно середньовічним, трішечки «допотопним». На початку XVI століття Україна лише знайомилася з бастіонними фортифікаціями. Замок у Бережанах ще підпорядковувався рельєфу, а не підпорядковував рельєф собі. Оточена ровом твердиня в плані була неправильним п’ятикутником. Земляні укріплення навколо замку почали зводити в 1619–1622 роках: із західного боку насипали равелін, через який в’їжджали до замку. Доступи також охороняли два канали, якими до ровів поступала вода. Це дало змогу витримати не лише набіги татар, а й серйозніші напади козаків у 1648, 1655 і 1667 роках.

На замковому дворі в XVII столітті звели палац, що славився розкішними інтер’єрами. Автором інтер’єрного декору міг бути голландець Ян Пфістер, автор скульптурних надгробків Адама, Прокопа, Миколая та Олександра Сенявських. У 1920 році цінні саркофаги перевезли до Кракова, де їх зберігають і зараз. У 1698 році Сенявські приймали в Бережанах польського короля Августа ІІ.

Інвентар, тобто список майна, замку, складений 1762 року комендантом фортеці Олександром Дашкевичем, описує «золоті князівські покої», живописні плафони із зображеннями битв і міфологічних персонажів, родинні портрети. З другої половини XVIII століття тодішні власники Бережан Чарторийські дедалі рідше бували в місті — замок занепадав. У 1772 році австрійська влада розрівняла вали та бастіони як непотрібні й вимагала в Олександра Потоцького за власний кошт розібрати верхні яруси башт. На той час у замку мешкали монахи-комуністи (це не настільки парадоксально, як здається: був такий чернечий орден). Австрійці їх звідти попросили, а в замку розмістили казарми. З кінця XVIII століття аж до 1930-х років замок насправді слугував казармами. Солдати розграбували все майно, знищили ліплення, розписні стелі. Великі батальні картини розірвали на кавалки, з яких шили мішки. Пізніше частину території перетворили на У 1908 році військові нарешті покинули замок.

Використання замку і сучасний стан

1921 року Якуб Потоцький передав поруйнований форпост до державної казни. У 1925 році відремонтували дах каплиці, досліджували замкові підземелля, проводили розкопки. Були проєкти відтворити замок у формах 1775 року, але на рожеві мрії фінансів не вистачило. А за кілька років почалася Друга світова війна.

Замкову каплицю задумували як мавзолей Сенявських. Храм багато разів перебудовували, нашарування різних стилів зробило споруду неповторною. 1861 року у фортеці квартирував полк баварських гусарів, які для забави били шаблями надгробки Сенявських. У Першу світову війну південно-східну частину фортеці розвалили російські артилеристи, була пошкоджена і в’їзна брама. У фрагментах замку, які не постраждали від обстрілів, почергово квартирували вояки ворожих сторін.

Останні роки у твердині відбувається реставрація. За справу взялися лише тоді, коли в унікальній замковій каплиці обвалився дах.

Авторка: Ірина Пустиннікова

Експерт Ірина Пустиннікова
Експерт Ірина Пустиннікова

Пов’язані матеріали

Підзамочівський замок Архітектурна пам’ятка
Чернелицький замок Архітектурна пам’ятка
Чортківський замок Архітектурна пам’ятка
Старосільський замок Архітектурна пам’ятка
Поморянський замок Архітектурна пам’ятка
Золочівський замок Архітектурна пам’ятка
Золотопотоцький замок Архітектурна пам’ятка
Пнівський замок Архітектурна пам’ятка
Фортеця “Окопи Святої Трійці” Архітектурна пам’ятка
Ужгородський замок Архітектурна пам’ятка
Кременецький замок Архітектурна пам’ятка
Теребовлянський замок Архітектурна пам’ятка
 Фортеця в Судаку Архітектурна пам’ятка
 Острозький замок Архітектурна пам’ятка
Скалатський замок Архітектурна пам’ятка
Кудринецький замок Архітектурна пам’ятка
Кривченський замок Архітектурна пам’ятка
Сидорівський замок Архітектурна пам’ятка
Збаразький замок Архітектурна пам’ятка
Жовківський замок Архітектурна пам’ятка
Хотинська фортеця Архітектурна пам’ятка