Василь Седляр

1923 року – 31 жовтня 1937 року Фавст Лопатинський 1923 – 1933 роки Радянська українізація 12 жовтня 1923 року – 3 липня 1937 року Василь Седляр 2 листопада 1923 року Офіційна постанова про створення Соловецького табору спеціального призначення 1924 р. – 1930 р. Дзиґа Вертов

Про особистість Пов’язані матеріали Галерея Відео Література

Пов’язані особистості

Діяльність: Культура
Дата народження: 12 квітня 1899 року
Дата смерті: 13 липня 1937 року, Київ
Навігатор: Світові війни

Художник-монументаліст, графік і педагог, бойчукіст. Представник Розстріляного відродження.

Василь Седляр побачив світ на хуторі Христівка. Батьки, селяни, віддали його до місцевої чотирирічної школи. Здобувши початкову освіту, Седляр поїхав до Києва, де закінчив Київську художню школу та вступив до Української академії мистецтв під керівництвом Михайла Бойчука.

Василь Седляр був одним із ідеологів і засновників Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ), а згодом — членом творчого об’єднання «Жовтень». З 1921 року він викладав у Межигірській художньо-керамічній школі. У цей період Седляр разом із колегами-бойчукістами Оксаною Павленко й Іваном Падалкою занурився в українське керамічне мистецтво, натхненне народним стилем, і долучився до заснування в Межигір’ї художньо-керамічного технікуму й Технологічного інституту кераміки і скла.

Протягом 1926 року Седляр разом із Бойчуком перебував у тривалому відрядженні в Німеччині, Франції та Чехословаччині. 1930 року він почав викладати у Київському художньому інституті. «Вже в перший рік навчання він нас підкорив системою своїх поглядів на мистецтво. На його лекції ми приходили, як на концерт. Він читав нам просто і цікаво. […] Приклади з літератури, філософії та історії культури збагачували фахові знання з мистецтва. Нас полонив його глибокий розум і загальна культура. Він був товаришем студентів більше, ніж директор і педагог», — згадував його учень Пантелеймон Мусієнко.

Викладання Седляр поєднував із різноплановою творчістю: монументальним і станковим живописом, ужитковим мистецтвом, книжковою графікою. Зокрема, він ілюстрував видання Івана Франка і Ґео Шкурупія і присвятив два роки графічному оформленню «Кобзаря», до якого намалював 44 ілюстрації (це видання кілька разів виходило вже в незалежній Україні).

Роботи Седляра експонувалися на республіканських, всесоюзних і навіть міжнародних виставках — самобутня творчість бойчукістів захоплювала публіку. Художник і мистецтвознавець Євген Холостенко присвятив Седляру монографію, однак вона так і не вийшла друком: культурна політика українізації добігла кінця, партія взяла курс на соцреалізм, а творчість Седляра і його колег-бойчукістів отримала тавро буржуазно-націоналістичної.

1936 року Василя Седляра, Михайла Бойчука й Івана Падалку заарештувало НКВС. Їх звинуватили в ідеологічній диверсії, додавши до списку гріхів, зокрема, й закордонну поїздку десятирічної давнини. 13 липня 1937 року їх розстріляли в Биківнянському лісі під Києвом, а всі їхні монументальні роботи й розписи знищили.

Авторка: Ольга Герасименко

Vasyl Sedliar

Activity: Culture
Date of birth: April 12, 1899
Date of death: July 13, 1937, Kyiv
Navigator: World Wars

Monumental artist, graphic artist and educator, Boychukist. Representative of the Executed Renaissance.

Vasyl Sedliar saw the light of day on the Khrystivka khutir [homestead]. His parents, peasants, sent him to a local four-year school. Having obtained his primary education, Sedliar went to Kyiv, where he graduated from the Kyiv Art School and entered the Ukrainian State Academy of Arts under the leadership of Mykhailo Boychuk.
Vasyl Sedliar was one of the ideologists and founders of the Association of Revolutionary Art of Ukraine (ARMU), and later—a member of the “Zhovten” [October] creative association. From 1921, he taught at the Mezhyhiria Art and Ceramics School. During this period, Sedliar, together with his fellow Boychukists Oksana Pavlenko and Ivan Padalka, immersed himself in Ukrainian ceramic art inspired by the folk style, and contributed to the foundation of the art and ceramics technical school and the Technological Institute of Ceramics and Glass in Mezhyhiria.
During 1926, Sedliar, together with Boychuk, was on a long-term business trip in Germany, France, and Czechoslovakia. In 1930, he began teaching at the Kyiv Art Institute. “Already in the first year of studies, he won us over with the system of his views on art. We came to his lectures as if to a concert. He read [lectured] to us simply and interestingly. […] Examples from literature, philosophy, and the history of culture enriched professional knowledge of art. We were captivated by his deep intellect and general culture. He was a friend to the students more than a director and an educator,” recalled his student Panteleimon Musiienko.
Sedliar combined teaching with diverse creativity: monumental and easel painting, applied art, and book graphics. In particular, he illustrated publications of Ivan Franko and Geo Shkurupii, and dedicated two years to the graphic design of the Kobzar, for which he drew 44 illustrations (this edition has been published several times already in independent Ukraine).
Sedliar’s works were exhibited at republican, all-union, and even international exhibitions—the original creativity of the Boychukists fascinated the public. The artist and art historian Yevhen Kholostenko dedicated a monograph to Sedliar, however, it was never published: the cultural policy of Ukrainization came to an end, the party set a course toward socialist realism, and the work of Sedliar and his fellow Boychukists received the label of bourgeois-nationalist.
In 1936, Vasyl Sedliar, Mykhailo Boychuk, and Ivan Padalka were arrested by the NKVD. They were accused of ideological sabotage, with the foreign trip of ten years ago added to their list of sins, among other things. On July 13, 1937, they were shot [executed by firing squad] in the Bykivnia Forest near Kyiv, and all of their monumental works and murals were destroyed.

Author: Olha Herasymenko