Сидорівський замок

Історія Сидорівського замку

Дороги — кровоносні судини туризму. Часто саме віддаленість замку від траси визначає його подальшу долю. Тому в Сидорові побувати варто: біля замку гарно й безлюдно. Можна мріяти, фотографуватися, малювати чи просто дивуватися магнетичній силі замкових руїн.

Форпосту такої незвичної форми в Україні більше нема: дві довгі оборонні стіни сходяться під гострим кутом. При довжині 178 метрів споруда має лише 30 метрів впоперек у найширшому місці. Місце для укріплення вибрано вдало: замок стоїть на пагорбі, як на постаменті, річка оперізує його з трьох боків. Колись «морські» асоціації доповнювали ще й штучно підвищені води потічка Слобідки, які утворювали навколо замку стави й мочари, підсилюючи обороноздатність.

Архітектурні особливості та перетворення замку

Подільська природа підказала чернігівському воєводі Мартину Калиновському план замку. Спорудили фортецю із сімома вежами, ймовірно, близько 1640 року — на околиці села, поблизу лісу. З єдиного «приступного» боку, де Слобідка робить петлю, замок укріпили найкраще: тут колись здіймалися неприступні бастіони. Саме найукріпленіша південно-східна частина замку зараз повністю зруйнована. Непогано зберігся північно-західний бік. Тут стояли каземати, житлові й господарські будівлі.

Використання замку і сучасний стан

Колись до замку потрапляли через браму в західній башті. Збереглися вирізьблені в камені герби магнатських родів Калиновських та Тарновських — Калинова та Рола. Але найцікавіша прикраса брами — кам’яна плита з історію замку.

У 1672 році Поділлям прокотилася турецька навала, не оминувши й твердині Калиновських. У стані руїни замку судилося перебувати до 1718 року, доки Калиновські не взялися за реконструкцію споруди. Але жити в XVIII столітті у вогких і тісних фортечних покоях вже не було модно. Замок покинули — і він перетворився на красиву руїну.

Поруч з вирвою в землі на місці зруйнованої башти росте сосна — наче сусідній ліс вислав розвідника. У збереженій частині замку на напіврозібраній стіні вже котрий рік червоні літери погрожують крадіям: «Хто буде ломити стіни замку, караний буде по закону», — хтось з місцевих турбується про кам’яного красеня.

Авторка: Ірина Пустиннікова