«97» (п’єса Куліша)

16 липня 1923 р. – 13 липня 1937 р. Михайло Бойчук 7 серпня 1923 року – 8 серпня 1923 року Григорій Косинка 1924–1929 роки «97» (п’єса Куліша) Березень 1925 року Початок літературної дискусії щодо майбутніх шляхів розвитку української літератури. 1910 – 1930-ті роки Бойчукізм
Сцена з вистави «97» в «Березолі», 1930 рік

Перша п’єса драматурга Миколи Куліша, представника Розстріляного відродження. Побачила світ 1924 року, мала кілька різних редакцій. Входить до кулішівської «трилогії про село» разом із п’єсами «Комуна в степах»(1925) і «Прощай, село» (1933).

П’єса «97» стала драматичним дебютним молодого письменника Миколи Куліша, несподівано для самого автора принісши йому визнання й увівши його літературні кола. «Ніколи я не мав на думці, що виступлю на літературну царину з п’єсою. Коротеньке оповідання, новела мусили бути за первака. А сталося так, що п’єса вилупилась», — згадував Куліш.

Текст був написаний під враженням від мандрівки автора Херсонщиною взимку 1921–1922 років: працюючи шкільним інспектором, він їздив селами, де став свідком голоду і злиднів селян. «В п’єсі немає визначної, монументальної дії. Це рядок малюнків в сіреньких рямцях сільського життя, злиденного, вбогого, та ще й поруйнованого голодом… Немає тут пафосу, немає блискучих бойових лозунгів», — розповідав Куліш. Утім, із сучасного погляду п’єса, що розповідає про конфлікт «незаможників» і «куркулів» та побудову комунізму в окремому українському селі, здається відверто ідеологічною: «Революційні будні, дрібненька, але гостра і невпинна боротьба. Незаможники крешуть уночі, щоб засвітити Червоний огонь. Ворожа сила — куркулі і голод — давить їх і валяє на смерть», якщо скористатися словами самого Куліша.

У серпні 1924 року рада при Головполітосвіті УРСР схвалила п’єсу й рекомендувала її до постановки у театрах, але з умовою, що автор введе «в кінці IV дії продкомісара, що привіз хліб для селян, куркулі заарештовуються. Смик [голова сільради] залишається живий».

Вперше «97» поставили 1924 року на сцені театру імені Франка у Харкові. Вистава стала найуспішнішою з-поміж усіх доти написаних радянських п’єс: лише на цій сцені її показали понад 50 разів. Гнат Юра, режисер і виконавець головної ролі, змінив фінал на «оптимістичніший», до чого сам Куліш поставився критично. 

Театр Леся Курбаса «Березіль» двічі брався за постановку п’єси. 1925 року режисер Януарій Бортник запропонував оригінальну інтерпретацію, однак Курбас відхилив її, вважаючи, що це перетворить «совершенну» п’єсу Куліша на дистильовану агітку. Тож прем’єра «97» на сцені «Березоля» відбулася в Харкові аж 24 листопада 1930 року. Ця постановка за авторством режисера Леся Дубовика й художника Вадима Меллера була створена після того, як сам автор значно переробив п’єсу. «Куліш вже спроможний був досягнути належного драматичного ефекту, не балансуючи на межі реалізму і натуралізму. Йому вже не потрібна була торба з людськими кістками як наочний доказ людожерства, кинута посеред сцени, — суворе дихання правди зберігалося і без цього», — пише про цю постановку театрознавиця Наталя Кузякіна.

Загалом «97» витримала чимало постановок на театральних сценах радянських республік. Після того як Куліша репресували й розстріляли, вона потрапила під заборону разом з іншими його творами, однак по завершенні сталінської доби разом із посмертною реабілітацією драматурга інтерес до неї повернувся — п’єсу ставили навіть за кордоном, зокрема, у Канаді.

Експерт Ярослав Грицак
Експерт Ярослав Грицак