logo
Мій профіль
  • Головна
  • Навігатор
  • Особистості
  • Часострічка
  • Книгарня
Історико-просвітній проект Портал / Особистість / Світові війни / Раїса Троянкер

Раїса Троянкер icon

Березень 1922 року – 9 листопада 1930 року ВУФКУ 1925 року – 22 липня 1986 року Наталія Ужвій 30 жовтня 1909 року – 29 грудня 1945 року Раїса Троянкер 26 квітня 1890 року, Зіньків – 3 листопада 1937 року, Сандармох Микола Зеров 1926 – 1928 рік ВАПЛІТЕ
Про особистістьПов’язані матеріалиГалереяВідеоЛітература
Пов’язані особистості
  • Діяльність: Культура
  • Дата народження: 30 жовтня 1909 р.
  • Дата смерті: 29 грудня 1945 р.
  • Навігатор: Світові війни

Українська поетка єврейського походження. Авторка романтичної та любовно-еротичної лірики, «уманська Сафо» доби Розстріляного відродження. Народилася 30 жовтня 1909 року в Умані, померла 29 грудня 1945 року в Мурманську.

Раїса Троянкер, донька сторожа уманської синагоги, походила з ортодоксальної єврейської родини й отримала відповідне виховання. Однак іще підліткою вона наважилася на радикальний розрив із сім’єю: втекла з дому з мандрівним цирком, закохавшись в італійського артиста — приборкувача тигрів. Протягом року вона гастролювала невеликими містами та містечками, а її коронним номером було вкладання голови до тигрячої пащі. На згадку про ті часи в Раїси залишився шрам на нозі, який вона згодом перетворила на свою родзинку. «Тигр був старий і апатичний, але колись і він розлютився і дряпанув Раю так, що мало не одірвав їй ноги», — писав Юрій Смолич.

Та вже за рік циркова романтика набридла Раїсі, і вона знову втекла. Згодом у неї почався роман із письменником Онопрієм Турганом, який став її першим чоловіком. У їхньому шлюбі народилася донька Олена — судячи з присвячених їй поетичних рядків, для родини Троянкер це стало останньою краплею:

Мене тато прогнав і прокляв,

бо у мене дитина од «гоя». 

Він казав, щоб упала земля 

Попід нами, Оленко, з тобою.

Перша поетична публікація Раїси Троянкер датована 1925 роком, коли авторці виповнилося тільки 16, — то був вірш «У великому Китаї», надрукований у газеті «Робітничо-селянська правда». Уже тоді вона вступила до спілки селянських письменників «Плуг», а потім разом із чоловіком переїхала до Харкова й вступила до Інституту народної освіти.

У Харкові, що був мистецько-культурним центром України 1920-х років, Троянкер увійшла до кола письменників «червоного ренесансу», що згодом закарбуються в історії як Розстріляне відродження. Там вона приєдналася до групи Валер’яна Поліщука «Авангард», друкувалася у журналах «Гарт», «Селянка України» і «Шквал». Смолич, називаючи Троянкер «скалком дореволюційного життя», писав, що вона взяла на себе «всі впливи старого часу, епохи розкладу літератури і розкладу дрібнобуржуазної інтелігенції». Утім, це не обов’язково був осуд: за словами того ж Смолича, «тем її поезія мала дві, і вони чудернацьки сполучались в одне: романтика старовинних єврейських традицій і безмежна еротика. Бо була Рая віртуозом розпусти, і еротичність її була феноменальна».

Справді, Троянкер, чи не єдина поетка в чоловічому колі харківських митців, була справжньою femme fatale, що не цуралася любовних пригод — кажуть, що ледь не кожен харківський письменник мав із нею стосунки. Сама жінка, що пристрасно підписувалася «Рай-я», зовсім не приховувала своєї безмежної чуттєвості. У листі до Івана Дніпровського поетка навіть зізнавалася, що лікується від німфоманії «за Фрейдом» — цей лист сьогодні зберігається в Харківському літературному музеї.

«І наскільки це позначилося на її поезії? Ну ніяк не позначилося, щиро кажучи. В неї є вірш, справді, де про перший секс вірш, але більше про тілесність віршів, як таких, немає. В них цілком зрозумілі мотиви, наприклад, коли в неї народилася донька Оленка, то є вірші про материнство, про дитину, про зв’язок із дитиною. І набагато сильніше, наприклад, у її поезії тема єврейства, стосунків із батьком, із уманською родиною», — каже літературознавиця Ярина Цимбал.

Однак помилкою буде вважати, що інтерес до Троянкер був пов’язаний суто з її сексуальністю. Вона була жінкою непересічної ерудиції, постійно читала, знала напам’ять багато поезій. Її освіченість не обмежувалася літературою — Троянкер добре зналася на інших галузях мистецтва, а також на гуманітарних науках, зокрема цікавилася історією і географією.

1930 року жінка взяла шлюб із російським письменником Іллєю Садоф’євим, а через рік виїхала з ним до Ленінграда. Ймовірно, це врятувало її від репресій, жертвами яких згодом стала більшість харківських літераторів. Подружжя оселилось у Ленінграді, де Троянкер влаштувалася на роботу у газеті «Новая заря». 1935 року шлюб розпався, і поетка переїхала до Мурманська — там вона протягом багатьох років працювала журналісткою в газеті «Полярная правда». Під час Другої світової війни була воєнною кореспонденткою, за що отримала медаль «За оборону Советского Заполярья».

Остання збірка поезій Раїси Троянкер вийшла 1942 року. Вона називалася «Суровая лирика», була написана російською мовою і містила цілком типові пропагандистські пасажі про «бессмертного Ленина» і «любимый голос Сталина». У цих заідеологізованих віршах вже не було нічого від тієї чуттєвої «Рай-ї», колишньої циркачки, що хизувалася шрамом від зубів тигра, обожнювала бузковий колір і доводила чоловіків до шаленства. Вона померла від злоякісної пухлини у 37 років і була похована в Мурманську. Могила її втрачена.

Авторка: Ольга Герасименко

Raisa Troyanker

Activity: Culture
Date of birth: October 30, 1909
Date of death: December 29, 1945
Navigator: World Wars

Ukrainian poet of Jewish origin. Author of romantic and love-erotic lyric poetry, the “Sappho of Uman” from the Executed Renaissance era. Born on October 30, 1909, in Uman; died on December 29, 1945, in Murmansk.

Raisa Troyanker, the daughter of an Uman synagogue watchman, came from an orthodox Jewish family and received a corresponding upbringing. However, even as a teenager, she dared to make a radical break with her family: she ran away from home with a traveling circus, having fallen in love with an Italian performer—a tiger tamer. For a year, she toured small towns and villages, and her signature act was placing her head inside a tiger’s mouth. In memory of those times, Raisa was left with a scar on her leg, which she later turned into her trademark feature.
“The tiger was old and apathetic, but once even he grew enraged and scratched Raya so badly that he almost tore her leg off,” Yuriy Smolych wrote.
Yet within a year, the circus romance grew tiresome for Raisa, and she ran away again. Later, she began an affair with the writer Onopriy Turhan, who became her first husband. Their marriage brought a daughter, Olena. Judging by the poetic lines dedicated to her, this child was the final straw for the Troyanker family:
My father drove me away and cursed me, because I have a child from a goy. He said he wished the earth would swallow both you and me, Olenka.
Raisa Troyanker’s first poetic publication dates back to 1925, when the author was only 16—it was the poem “In Great China” (U velykomu Kytai), published in the newspaper Robitnycho-Selianska Pravda (“Workers’ and Peasants’ Truth”). Even then, she joined the “Pluh” (Plow) union of peasant writers, and later moved to Kharkiv with her husband, enrolling in the Institute of Public Education.
In Kharkiv, which was the artistic and cultural hub of Ukraine in the 1920s, Troyanker entered the circle of writers of the “Red Renaissance,” who would later go down in history as the Executed Renaissance. There, she joined Valerian Polishchuk’s “Avangard” (Avant-garde) group and was published in the magazines Hart, Selyanka Ukrainy, and Shkval. Smolych, calling Troyanker a “splinter of pre-revolutionary life,” wrote that she took upon herself “all the influences of the old times, the epoch of the decay of literature and the decay of the petty-bourgeois intelligentsia.” However, this was not necessarily a condemnation; according to the very same Smolych, “her poetry had two themes, and they combined in a bizarre way into one: the romance of ancient Jewish traditions and boundless erotics. For Raya was a virtuoso of debauchery, and her eroticism was phenomenal.”
Indeed, Troyanker, practically the only female poet in the male-dominated circle of Kharkiv artists, was a true femme fatale who did not shy away from love affairs—it is said that nearly every Kharkiv writer had a relationship with her. The woman herself, who passionately signed her name as “Rai-ya,” made absolutely no secret of her boundless sensuality. In a letter to Ivan Dniprovsky, the poet even confessed that she was undergoing “Freudian” treatment for nymphomania—this letter is preserved today in the Kharkiv Literary Museum.
“And how much did this affect her poetry? Well, to be honest, not at all. She does have a poem about her first sexual experience, but other than that, there are no poems about physicality as such. They feature completely understandable motifs; for example, when her daughter Olenka was born, there are poems about motherhood, about the child, about the bond with the child. And far stronger in her poetry, for instance, is the theme of Jewishness, the relationship with her father, and her Uman family,” says literary scholar Yaryna Tsymbal.
However, it would be a mistake to assume that interest in Troyanker was tied purely to her sexuality. She was a woman of extraordinary erudition, an avid reader, and knew many poems by heart. Her education was not limited to literature—Troyanker was well-versed in other fields of art as well as the humanities, showing a particular interest in history and geography.
In 1930, she married the Russian writer Ilya Sadofyev, and a year later moved with him to Leningrad. This likely saved her from the repressions that later victimized the majority of Kharkiv writers. The couple settled in Leningrad, where Troyanker found employment at the newspaper Novaya Zarya. In 1935, the marriage dissolved, and the poet moved to Murmansk, where she worked for many years as a journalist for the newspaper Polyarnaya Pravda. During World War II, she served as a war correspondent, for which she was awarded the Medal “For the Defence of the Soviet Transarctic”.
Raisa Troyanker’s final collection of poetry was published in 1942. Titled Surovaya Lirika (“Harsh Lyrics”), it was written in Russian and contained entirely typical propaganda passages about the “immortal Lenin” and “Stalin’s beloved voice.” In these heavily ideologized verses, nothing remained of that sensual “Rai-ya”—the former circus performer who flaunted her tiger-bite scar, adored the color lilac, and drove men to madness. She died of a malignant tumor at the age of 37 and was buried in Murmansk. Her grave has been lost.

Author: Olha Herasymenko

 

Зміст

Автор Ольга Герасименко
Експерт Ярослав Грицак
Експерт Ярослав Грицак
Детальніше
попередня Розстріляне відродження
наступна Микола Зеров

Пов’язані матеріали

Харків Місто
Палац в Умані. «Софіївка» Архітектурна пам’ятка
Офіційна постанова про створення Соловецького табору спеціального призначення Подія
Процес Спілки визволення України Подія
Будинок «Слово» Історична пам’ятка
Будинок Роліт Історична пам’ятка
icon
Микола Зеров Особистість
icon
Олекса Слісаренко Особистість
Альманах «Семафор у майбутнє» Культурний артефакт
«97» (п’єса Куліша) Культурний артефакт
Український архітектурний модерн Явище
ВУФКУ Явище
ВАПЛІТЕ Явище
Радянська українізація  Явище
Український футуризм Явище
Модернізм Явище
Розстріляне відродження Явище
Театр-студія «Березіль» Явище
Проголошено доктрину соцреалізму Подія
Постановка п’єси «Мина Мазайло» Подія
icon
Іван Падалка Особистість
Публікація журналу «Нова ґенерація» Подія
Самогубство Миколи Хвильового Подія
Друком виходить роман Юрія Яновського «Майстер корабля» Подія
icon
Михайло Бойчук Особистість
icon
Василь Седляр Особистість
icon
Вадим Меллер Особистість
icon
Григорій Епік Особистість
icon
Василь Еллан-Блакитний Особистість
icon
Майк Йогансен Особистість
icon
Микола Хвильовий Особистість
icon
Микола Куліш Особистість
icon
Валер’ян Підмогильний Особистість
icon
Софія Налепинська-Бойчук Особистість
icon
Фавст Лопатинський Особистість
icon
Ґео Шкурупій Особистість
icon
Михайль Семенко Особистість
icon
Гордій Брасюк Особистість
icon
Йосип Гірняк Особистість
icon
Лесь Курбас Особистість
icon
Артемій Ведель Особистість

Відео

promo

Приборкувачка тигрів і німфоманка: 5 фактів про Раю Троянкер

promo

Раїса Троянкер. «На пароплаві»

promo

«Тайгер ліліес»: поезія Раїси Троянкер, покладена на музику Сергієм Жаданом. Проєкт «Мистецького арсеналу»

Самі про себе: Автобіографії українських митців 1920-х років

Самі про себе: Автобіографії українських митців 1920-х років

600 грн

Докладніше
У саду сидів мудрець

У саду сидів мудрець

105 грн

Докладніше

Долучайтесь до клубу поціновувачів історії!

Отримуйте інформацію про літературні події та прем'єри

instagram
Facebook
YouTube

Оформити підписку на щомісячний дайджест найцікавіших історичних статей та новинок літератури:

    logo

    Співпраця:

    +38 067 131 39 48 info@portalbooks.com.ua
    • Головна
    • Навігатор
    • Особистості
    • Часострічка
    • Книгарня
    • Мапа сайту
    Видавничо-освітній проєкт “Портал”. Всі права захищено.  © 2009 - 2026

    Увійти до особистого кабінету

    Увійдіть, аби мати змогу зберігати до закладок.
    Через SMS-підтвердження:

    Через Email-підтвердження:
    Зареєструватись