logo
Мій профіль
  • Головна
  • Навігатор
  • Особистості
  • Часострічка
  • Книгарня
Історико-просвітній проект Портал / Особистість / Світові війни / Василь Еллан-Блакитний

Василь Еллан-Блакитний icon icon

Червень 1892 року Перший електротранспорт в Україні 14 листопада 1892 року – 15 листопада 1892 року Микола Пимоненко 9 січня 1894 року – 4 грудня 1925 року Василь Еллан-Блакитний 15 лютого 1894 року – 16 лютого 1894 року Соломія Крушельницька 14 квітня 1895 року – 17 січня 1985 року Йосип Гірняк
Про особистістьПов’язані матеріалиГалереяВідеоЛітература
Пов’язані особистості
  • Діяльність: Культура, Політика
  • Дата народження: 9 січня 1984 року
  • Дата смерті: 4 грудня 1925 року
  • Навігатор: Світові війни

Український письменник і політичний діяч.

Василь Елланський був сином бідного сільського священника, який змалку застерігав дітей від того, щоб іти «попівською стежкою». Утім, після смерті годувальника сім’я опинилася в таких злиднях, що Василь мусив вступити до духовної школи — адже там можна було навчатися безплатно. Через слабке здоров’я він учився погано, залишався на другий рік; однак обожнював читати різноманітну літературу — навіть за обідній стіл брав із собою книжку.

1910 року Елланський вступив до Чернігівської духовної семінарії, хоч і ставився до навчання як до тягаря. У цей час він почав відвідувати знамениті «суботи» у вітальні Михайла Коцюбинського, читав там свої вірші — й отримував від Коцюбинського схвальні відгуки. 1914 року закінчив четвертий клас і вступив до Київського комерційного інституту, де навчався його приятель Павло Тичина. Навчання в інституті він, утім, не закінчив, із головою поринувши у буремний вир революційних подій 1917 року.

За спогадами його товариша, Романа Бжеського, Еллан-Блакитний «був запальною, експансивною і екзальтованою людиною з рвучкими рухами і нахилом наказувати». У середині 1910-х він очолив Чернігівське відділення Братства самостійників — таємної організації, що об’єднувала представників різних політичних течій для пропаганди ідей самостійності України. Згодом належав до різних революційних гуртків і до товариства «Просвіта»; зрештою вступив до Української партії соціалістів-революціонерів. Тоді ж розпочався активний період його творчості, відправною точкою якого став вірш «Вперед» («Ні слова про втому!»). Основна частина лірики Еллана-Блакитного написана протягом 1917–1920 років і присвячена революційній боротьбі — ці поезії було надруковано у Києві у збірці «Удари молота і серця» (1920).

1918 року, за часів УНР, поет потрапив до Лук’янівської в’язниці в Києві — за антиурядове звернення «До робітників і селян України». Він був співзасновником підпільної друкарні в Одесі, керував антигетьманським повстанням у Полтаві, а під час наступу військ Денікіна очолював підпілля партії комуністичної партії боротьбистів, переховуючись на Байковому кладовищі.

Після злиття боротьбистів із більшовиками Еллан-Блакитний спрямував свої сили на організацію культурного відродження в УРСР. Він працював редактором україномовної урядової газети «Вісті ВУЦВК», заснував і редагував журнали «Всесвіт» і «Червоний перець» (під час роботи над яким співпрацював із Остапом Вишнею), керував «Гартом» — першою спілкою пролетарських письменників, що прагнула створення єдиної інтернаціональної комуністичної культури, водночас вимагаючи від своїх членів писати лише українською мовою.

«Таких, як я, — повірте, — тисячі. Коли це треба — ми можемо бути холодними, як камінь, і горіти, як вогонь. Але ми — живі люди. Живемо, шукаємо, учимось, помиляємось, виправляємо помилки, уміємо шльопать і по грязі, і по крові, вміємо любити все живе», — писав Еллан-Блакитний у листі до матері за два роки до смерті. Помер він у 32 роки: далася взнаки вроджена серцева недостатність.

У грудні 1925 року письменник посмертно отримав орден Трудового червоного прапора УСРР, однак у 1930-х потрапив у опалу до сталінського режиму як буржуазний націоналіст. Його твори були заборонені й вилучені з бібліотек, а 1934 року навіть демонтовано надгробок на його могилі. Точне місце поховання Василя Еллана-Блакитне на території сучасного Молодіжного парку у Харкові залишається невідомим: сьогодні там встановлено лише його кенотаф.

Авторка: Ольга Герасименко

Vasyl Ellan-Blakytnyi

Activity: Culture, Politics
Date of Birth: January 9, 1984
Date of Death: December 4, 1925
Navigator: World Wars

Ukrainian writer and political figure.

Vasyl Ellanskyi was the son of a poor village priest who, from an early age, warned his children against following the “priestly path.” However, after the death of the family breadwinner, the family fell into such poverty that Vasyl had to enroll in a religious school, as education there was free of charge. Due to poor health, he struggled academically and even had to repeat a year, yet he passionately loved reading all kinds of literature — he would even bring a book to the dinner table.
In 1910, Ellanskyi entered the Chernihiv Theological Seminary, though he regarded studying there as a burden. During this period, he began attending the famous “Saturday gatherings” in the salon of Mykhailo Kotsiubynsky, where he read his poems and received favorable reviews from the renowned writer. In 1914, after completing the fourth year of seminary, he enrolled at the Kyiv Commercial Institute, where his friend Pavlo Tychyna was also studying. However, he never completed his education there, immersing himself entirely in the turbulent revolutionary events of 1917.
According to the recollections of his friend Roman Bzheskyi, Ellan-Blakytnyi “was a fiery, expansive, and exalted man with abrupt movements and a tendency to command.” In the mid-1910s, he headed the Chernihiv branch of the Brotherhood of Independists, a secret organization uniting representatives of various political movements to promote the idea of Ukrainian independence. Later, he belonged to various revolutionary circles and the Prosvita society, eventually joining the Ukrainian Party of Socialist Revolutionaries. At the same time, his active literary career began, marked by the poem “Forward” (“Not a Word About Fatigue!”). Most of Ellan-Blakytnyi’s poetry was written between 1917 and 1920 and was devoted to revolutionary struggle; these poems were published in Kyiv in the collection Blows of the Hammer and the Heart (1920).
In 1918, during the period of the Ukrainian People’s Republic, the poet was imprisoned in Lukianivska Prison in Kyiv for the anti-government appeal “To the Workers and Peasants of Ukraine.” He co-founded an underground printing house in Odesa, led an anti-Hetman uprising in Poltava, and during Denikin’s military offensive headed the underground network of the Borotbyst Communist Party, hiding in Baikove Cemetery.
After the Borotbysts merged with the Bolsheviks, Ellan-Blakytnyi directed his efforts toward organizing a cultural revival in the Ukrainian SSR. He worked as editor of the Ukrainian-language government newspaper Visti VUTsVK, founded and edited the magazines Vsesvit and Chervonyi Perets (while collaborating with Ostap Vyshnia), and headed Hart, the first association of proletarian writers. The organization sought to create a unified international communist culture while simultaneously requiring its members to write exclusively in Ukrainian.
“Believe me, there are thousands like me. When necessary, we can be cold as stone and burn like fire. But we are living people. We live, search, learn, make mistakes, correct those mistakes, know how to trudge through both mud and blood, and know how to love all living things,” Ellan-Blakytnyi wrote in a letter to his mother two years before his death. He died at the age of 32, his congenital heart condition ultimately taking its toll.
In December 1925, the writer was posthumously awarded the Order of the Red Banner of Labor of the Ukrainian SSR. However, in the 1930s he fell into disfavor with Stalin’s regime as a “bourgeois nationalist.” His works were banned and removed from libraries, and in 1934 even the gravestone on his grave was dismantled. The exact burial place of Vasyl Ellan-Blakytnyi, on the territory of today’s Molodizhnyi Park in Kharkiv, remains unknown; today only a cenotaph stands there in his memory.

Author: Olha Herasymenko

 

 

Зміст

Експерт Ярослав Грицак
Експерт Ярослав Грицак
Детальніше
попередня Микола Хвильовий
наступна Йосип Гірняк

Пов’язані матеріали

Харків Місто
Офіційна постанова про створення Соловецького табору спеціального призначення Подія
Процес Спілки визволення України Подія
Будинок «Слово» Історична пам’ятка
icon
Микола Зеров Особистість
icon
Олекса Слісаренко Особистість
Альманах «Семафор у майбутнє» Культурний артефакт
«97» (п’єса Куліша) Культурний артефакт
Український архітектурний модерн Явище
ВУФКУ Явище
ВАПЛІТЕ Явище
icon
Раїса Троянкер Особистість
Радянська українізація  Явище
Український футуризм Явище
Модернізм Явище
Розстріляне відродження Явище
Театр-студія «Березіль» Явище
Проголошено доктрину соцреалізму Подія
Постановка п’єси «Мина Мазайло» Подія
icon
Іван Падалка Особистість
Публікація журналу «Нова ґенерація» Подія
Самогубство Миколи Хвильового Подія
Друком виходить роман Юрія Яновського «Майстер корабля» Подія
icon
Михайло Бойчук Особистість
icon
Василь Седляр Особистість
icon
Вадим Меллер Особистість
icon
Григорій Епік Особистість
icon
Майк Йогансен Особистість
icon
Микола Хвильовий Особистість
icon
Микола Куліш Особистість
icon
Валер’ян Підмогильний Особистість
icon
Софія Налепинська-Бойчук Особистість
icon
Фавст Лопатинський Особистість
icon
Ґео Шкурупій Особистість
icon
Михайль Семенко Особистість
icon
Гордій Брасюк Особистість
icon
Йосип Гірняк Особистість
icon
Лесь Курбас Особистість
icon
Артемій Ведель Особистість

Відео

promo

Василь Еллан-Блакитний. Вірші «Не розкажу я дум своїх», «До берегів…»

promo

Українська месниця: Майя Вовчик-Блакитна

Цікаво почитати

Самі про себе: Автобіографії українських митців 1920-х років

Самі про себе: Автобіографії українських митців 1920-х років

600 грн

Докладніше
Переглянути на Родоводі
Микола Хвильовий
Культура

Микола Хвильовий

13 грудня 1893 року –

Детальніше

Поет, прозаїк, публіцист і політичний діяч доби Розстріляного відродження.

Що пов’язує:

Товариш і однодумець Миколи Хвильового.

Майк Йогансен
Культура

Майк Йогансен

28 жовтня 1895 року –

Детальніше

Письменник, перекладач, сценарист. Співзасновник літературного об’єднання ВАПЛІТЕ. Представник Розстріляного відродження.

Що пов’язує:

Товариш і соратник Майка Йогансена.

Долучайтесь до клубу поціновувачів історії!

Отримуйте інформацію про літературні події та прем'єри

instagram
Facebook
YouTube

Оформити підписку на щомісячний дайджест найцікавіших історичних статей та новинок літератури:

    logo

    Співпраця:

    +38 067 131 39 48 info@portalbooks.com.ua
    • Головна
    • Навігатор
    • Особистості
    • Часострічка
    • Книгарня
    • Мапа сайту
    Видавничо-освітній проєкт “Портал”. Всі права захищено.  © 2009 - 2026

    Увійти до особистого кабінету

    Увійдіть, аби мати змогу зберігати до закладок.
    Через SMS-підтвердження:

    Через Email-підтвердження:
    Зареєструватись