Чортківський замок

Історія Чортківського замку

Муровану твердиню на місці попередніх дерев’яних укріплень у 1610 році звели магнати Гольські. Старалися на славу, укріпили весь лівий берег Серету — ще на початку ХХ століття біля сучасного залізничного вокзалу можна було помітити залишки валів.

Архітектурні особливості та перетворення замку

Чимале подільське місто мусило мати замок. Якщо місто лежить між горбів, замок має підніматися на вершині локального Евересту а у Чорткові твердиню зведено під горою. Ворогу лишалося запроторити гармати на передмістя Вигнанку, розташоване якраз над фортецею, а потім розстрілювати зручну мішень, поки не набридне. У 1655 році фортецю зайняли козацько-московські загони, що йшли на Львів, а в 1672-му — турки, які «квартирували» тут до 1683 року.

Якщо піднятися на гору Вигнанку в осіннє-зимовий період, коли листя не закриває весь передній план, можна побачити, що замок за формою — п’ятикутник. Такий собі прото-Пентагон з амбразурами, метрової товщини стінами й кутовими вежами.

Використання замку і сучасний стан

Останнім власником комплексу був Ієронім Садовський, який передав замок місцевим благодійним організаціям. На початку ХХ століття Подільське туристично-краєзнавче товариство законсервувало руїни. Тоді в напівзруйнованому форпості розташовувалися торговельні склади. Кажуть, збереглися чотири підземні ходи, що тягнуться від замку до костелу, до колишнього палацу Гольських-Садовських у районі хлібокомбінату, до Ягільницького замку за 10 кілометрів від Чорткова, а найдовший — аж до замку в Теребовлі (це близько 40 кілометрів). Є в історії форпосту легенда про привида. Начебто страждала дружина місцевого маршалка шляхти на кошмари. Щоночі їй приходив уві сні худий монах і звав до замку, просив розібрати частину стіни. Коли організували експедицію, на місці, яке вказала пані, знайшли замурований людський кістяк. Жителі «упізнали» в рештках святого Теофілія, замурованого турками живцем. Сучасні краєзнавці вважають його польським шляхтичем, що потрапив у полон до османів у 1672 році. Його скелету приписують не лише лати і зброю, а й коня — теж у вигляді набору кісток. Фольклорне поле щедре на врожаї.

Хто живе в замках? 

З Х до XVI століття в європейських замках королі, барони чи герцоги їли, спали, слухали музику, готувалися до хрестових походів, ростили дітей, мерзли темними зимовими вечорами. А окрім них, у замках мешкала челядь: служниці, кухарки, конюхи, вартові. Наявність постійних мешканців відрізняє замки від фортець чи фортів. Ні, у фортецях могли бути казарми для сотень вояків: призначили тебе в гарнізон — і мешкаєш у таких от бараках-комуналках. Але якщо в укріпленнях протягом довгого періоду (часом це сотні й сотні років) мешкає одна родина, яка ще і є власником споруди, — перед нами саме замок.

В Україні було так само — хіба з поправкою на хронологію. Через перипетії історії наші твердині часто лишалися без господарів, а війни раз у раз руйнували їхні стіни. І якщо у Європі XVI століття феодали перебиралися з тісних замкових комірчин до розкішних палаців, залишивши оборонну функцію приземкуватим муровано-земляним бастіонам, наші магнати ще й у XVIII столітті часто мешкали у старих, немодних і дуже некомфортних замках.

Навіть у наші часи в багатьох замках мешкають люди. Це і феодали (як от барони Ле Сюїр, власники замку Альтенмур у Баварії), і актори (Ніколас Кейдж володіє середньовічним замком Мідфорт у Великій Британії), і музиканти (ірландська співачка Енія мешкає в замку Мандерлі разом зі своїми 12 кішками), і просто люди, які здійснили свою мрію.

Скільки коштують замки сьогодні? Залежить від багатьох факторів. Деякі продаються за мільйони євро: це готове розкішне житло — в’їжджай і мешкай. Наприклад, велетенський замок Сетон (початок XVIII століття), розташований за кілометр від мальовничої затоки Північного моря неподалік від Единбургу, виставили на продаж за вісім мільйонів фунтів стерлінгів. Інші замки можна придбати за один євро або один злотий. Але охочих купити мало: такі споруди є напівруїнами. Ремонт вимагатиме фантастичних коштів. Жодна сучасна держава, навіть дуже багата, не може собі дозволити утримувати всі свої замки. Тому краще віддати їх за символічну суму тому, хто приведе будівлю до ладу, ніж втрачати архітектурну пам’ятку.

В Україні теж є замки, де мешкають люди. У селищі Перегінському в Карпатах в оборонному дворі львівського єпископа та просвітителя Гедеона Балабана (початок XVII століття) розташовано кілька квартир. Двір не схожий на князівські хороми, бо понівечений сучасними будівельними матеріалами.

Авторка: Ірина Пустиннікова