Володимир Великий

Засновник і перший володар києворуської держави. Запровадив християнство як офіційну релігію у своїх володіннях.

Син вождя русів Святослава, наприкінці 960-х років Володимир посів престол у Новгороді — північному форпості київських русів. Не пізніше кінця 980-х за допомогою норманського війська переміг і вбив інших найпомітніших руських вождів Східної Європи, зокрема свого брата Ярополка, й опанував Київ.

Близько 988 року захопив візантійське місто Херсон у Криму. Завдяки цій перемозі у критичний для Візантійської імперії момент Володимир міг вести переговори з позиції сильного. У результаті успішної угоди з імператорами взяв шлюб із царівною Анною, хрестився під ім’ям Василь та повернувся до Києва. Найвірогідніше, улітку 989 року відбулося хрещення киян, що дало старт християнізації населення усіх володінь києворуського правлячого дому.

Від 989 року Володимир розпочав розбудову державного осередку на Середньому Дніпрі із центром у Києві, що отримав назву Руська Земля. Відтоді Київ перетворюється на місто, в ньому з’являються муровані палаци й церква. Довкола виникають інші міста й фортеці. Через своїх численних синів Володимир бере під контроль ключові пункти на водних шляхах Східної Європи.

Правителю вдалося опанувати слов’янське населення теренів сучасної України і розпочати підкорення Руссю решти східних слов’ян і неслов’янських народів цього регіону. Він успішно воював зі степовиками-печенігами. «Християнська революція» Володимира заклала підвалини нової культури через появу церковної організації, писемності й літератури, нової якості ремесла.

Наприкінці життя мав конфлікти зі старшими синами: Святополком і Ярославом. Помер 15 липня 1015 року.