Графіка Тараса Шевченка

Тарас Шевченко був новатором у багатьох сенсах, зокрема і в книжковій графіці на теренах Східної Європи. Він досліджував і використовував різноманітні техніки — сталериту, мідериту, гальванопластики.

Працюючи в техніці штрихового рисунка на мідній дошці, Тарас Шевченко ілюстрував сцену з трагедії Вільяма Шекспіра «Король Лір».

Це була перша в Російській імперії спроба нового електрохімічного способу травлення мідного кліше. Добре знаючи процес гальванізування, Шевченко намірявся тиражувати в цей спосіб свої роботи, зроблені на засланні. Митець був добре обізнаний і з технікою літографії, зокрема на засланні в листі до Богдана Залеського поділився наміром друкувати способом літографії альбом «Притча про блудного сина».

Вагому частину в доробку Тараса Шевченка складають офорти. Саме за них наприкінці життя Шевченко отримав звання академіка Академії мистецтв. А першими відомими офортами митця була серія «Мальовнича Україна» (1844). 

У спадщині Шевченка виразно помітний бароковий вплив: як на рівні форми — у виборі графіки як медіуму, так і в змісті — алегоричних та історичних сюжетах. І це невипадково. Адже він сам згадував, що першими книжками в його житті були «Граматика», «Часослов», «Псалтир» і «Житія святих». Сьогодні їх назвали б пам’ятками ранньомодерного письменства. У дяківській школі Шевченко вперше милувався книжкою з бароковими гравюрами-«кунштиками».

Пізніше, вже як співробітник Ареографічної комісії, митець також цікавився стародруками. Під їхнім впливом частину заголовків у рукописній збірці «Три літа» він виконав як стилізацію урочистого каліграфічного півуставу мазепинської доби. 

У наступні кілька років Шевченко зображує «Смерть Богдана Хмельницького» і «Козацький бенкет», який ще називають «Прийом Богданом Хмельницьким польського посольства на чолі з Адамом Киселем в лютому 1649 року в Переяславі». Незабаром до серії про Хмельницького додасться офорт «Дари в Чигирині». Малюнки для «Мальовничої України» теж натхненні давньою українською спадщиною, яку Шевченко прагнув популяризувати і вводити в сучасний йому контекст. 

Авторка: Ольга Петренко-Цеунова