Кудринецький замок

Історія Кудринецького замку

За 28 кілометрів на захід від Кам’янця-Подільського розташована одна з наймальовничіших замкових руїн України. Намагаючись сюди дістатися, починаєш достеменно розуміти фразеологізм «битий шлях». Ну дуже битий: снігами, дощами, а найбільше — часом.

Фортецю на горі Стрілці збудували в 1615 році магнати Гербурти. Село поблизу горезвісного Волоського шляху волало про оборону: татари й волохи не давали спокою все XVI століття. Форму форпосту підказав рельєф вершини: замок був у плані чотирикутний, з трьома великими кутовими вежами, з півтораметрової товщини стінами. Східна сторона, захищена урвищем каньйону, була практично неприступна. Однак замок особливим героєм себе не показав: то козаки Максима Кривоноса разом з повсталими селянами виженуть гарнізон (влітку 1648 року), то турки здобудуть твердиню (1672 і 1694 року).

Архітектурні особливості та перетворення замку

Розвиток артилерії робив з башт чудові мішені для гармат. Уже на початку XVIII століття кудринецька фортеця скидає з себе лати воїна, щоб перетворитися на родове гніздо Гуменецьких. Жити у вежах незручно, і до східної стіни прибудовують будинок з шести кімнат. Коли резиденція перейшла до Козібродських, ті прикрасили її родинними портретами й старовинними меблями. Побачити дещо з умеблювання кудринецького замку можна в Тернопільському краєзнавчому музеї.

Від палацу не лишилося й сліду. Проте збереглися південно-західна й південна башти, надбрамна вежа. Заглибину в землі біля південної башти романтичні натури вважають початком засипаного підземного ходу. Неглибока западина вказує на місце, яке сучасні путівники скромно називають криницею, а старі — нужником для сторожі форпосту.

Використання замку і сучасний стан

Коли в 1920-х роках по Збручу пройшов кордон СРСР і Польщі, з радянського боку прикордонники вимурували стіну, щоб завадити дезертирству й шпигунству. Так що в Берлінської стіни була подільська сестра-попередниця, а кудринчанам, чиї родичі залишилися в іншій країні, доводилося бігати далеко в поле: поспілкуватися можна було лише криком — через річку. Фрагменти стіни до кінця ХХ століття зберігалися побіля деяких осель, неподалік сусіднього села Завалля і ще в кількох селах Чемеровецького району.

Замок на горі Стрілці в 1930-х роках прикордонники намагалися перетворити на музей. Ідея спала на думку майору Мечиславу Стецевичу: офіцер вважав, що півгодини в музеї більше дадуть у плані патріотичного виховання, ніж довга пропагандистська проповідь на плацу. Майор ініціював реставрацію однієї із замкових веж, а поки йшли відновлювальні роботи, музей розмістили в будівлі прикордонної застави.

Авторка: Ірина Пустиннікова