Григорій Хомишин

Григорій Хомишин був вихідцем із простої родини селян середнього достатку. Закінчивши Тернопільську королівську гімназію, він вступив на богословський факультет Львівського університету. 1893 року був висвячений на священника і почав служіння при катедральному соборі у Станіславові (сучасний Івано-Франківськ). Того ж року єпархіальний єпископ Юліан (Сас-Куїловський), відзначивши його перспективність, скерував Хомишина на п’ятирічне навчання до Відня, де він здобув ступінь доктора теології. Після повернення Хомишин очолив духовну семінарію у Львові, а 19 червня 1904 року став єпископом.

У міжвоєнні роки єпископ Хомишин ініціював запровадження в Україні Католицької акції — соціального руху за справедливе розв’язання соціальних конфліктів. Він наголошував, що організація має бути аполітичною, однак опосередковано впливати на політичні події через оздоровлення суспільства. З цією метою Хомишин вирішив створити у Станіславській єпархії товариство «Скала», що мало поглиблювати освітньо-культурний рівень людей і розвивати їхнє морально-релігійне життя.

У роки Другої світової війни Хомишин критикував тенденцію до виїзду української інтелігенції за кордон перед лицем більшовицької загрози. Принциповий противник еміграції, він вважав, що місце пастиря — поруч із паствою, хай би якими скрутними були часи. Він навіть заборонив священникам своєї єпархії виїздити за кордон, рятуючись від більшовиків: «Не штука грати ролю великих патріотів, сипати могили, виголошувати високопарні патріотичні промови, а при грозячій небезпеці утікати, немов заяці з капусти. Тому під строгою відповідальністю забороняю втікати за границю дієцезії в разі інвазії большевиків».

Після закріплення в Галичині влади більшовиків 1944 року репресії проти УГКЦ посилилися. 11 квітня 1945 року Львівське НКВС ухвалило рішення про обшук і арешт Хомишина. 10 травня після низки допитів йому висунули класичний набір обвинувачень: «агента Ватикану» Хомишина звинувачували в антирадянській діяльності, співпраці з «польськими та німецькими фашистами», у створенні «клерикально-націоналістичної організації», а також у прихильності ідеям самостійної української держави.

Як свідчив отець Петро Герилюк-Купчинський, слідчий забив Хомишина на смерть його власними книжками. «Цей Дубок [слідчий] сам розповів мені, як він вбив владику. “Ви, Хомишин, виступали проти комунізму?” Владика, як завше, відповів рішуче: “Виступав і буду виступати”. “Ви виступали проти комсомолу?” — “Виступав і буду виступати”. “Ви поборювали радянську владу?” — “Поборював і буду поборювати!”» Після цього діалогу розлючений слідчий схопив зі стола важкі книги і почав бити 78-річного єпископа «по голові та де попало», доки той не зомлів.

Єпископ Хомишин помер у тюремній лікарні 28 грудня 1945 року. Офіційною причиною його смерті зазначили серцеву недостатність, аліментарну дистрофію і старечий вік. Точне місце його останнього спочинку невідоме: імовірно, його поховали на Лук’янівському цвинтарі неподалік від в’язниці або в Биківнянському лісі під Києвом.

У червні 2001 року під час візиту до України папа Йоан Павло ІІ проголосив Григорія Хомишина блаженним Католицької Церкви.