Острозький замок

Історія Острозького замку

15 липня 1410 року закарбувалося в історії: Грюнвальдська битва, що відбулася в часи «Великої війни», зупинила експансію тевтонських рицарів до Східної Європи. Проти наймогутнішого військового ордену встали пліч-о-пліч поляки й українці, литовці й білоруси, чехи й татари. На полі на півночі сучасної Польщі зійшлися майже 200 000 людей — нечувані цифри для середньовіччя.

На грюнвальдському полі бився зі своїм загоном і Федір Острозький (помер близько 1441 року), син князя Даниїла з Острога, батько Василя Острозького (Красного). Так увійшов до європейської історії український княжий рід меценатів і будівничих, про яких навіть приказка ходила: «Багатий, як Острозький».

Вотчиною князів протягом майже 300 років був Острог. Місто, у назві якого відчувається подих старовини, справді дуже давнє: Іпатіївський літопис знає його з 1100 року.

Великий литовський гетьман Костянтин Острозький прославився перемогою над татарами під Оршею, хоч найпомітнішим для історії був молодший син Костянтина — Костянтин-Василь. 1559 року цей розумний правитель і ревний поборник православ’я став київським воєводою, а після Люблінської унії — ще й коронним сенатором.

Найголовнішим реліктом давнини є княжий замок на Судовій горі, де було колись давньоруське городище. Його перші дерев’яні укріплення повністю знищили татарські орди в 1241 році.

Архітектурні особливості та перетворення замку

Замок розташований на невеликому (0,7 гектара) овальному майданчику. Сама природа тут піклувалася про оборону місця: південна й східна сторони замку виходили на крутий схил більш як двадцятиметрової висоти, а північну й західну частини відділяв колись від міста яр, який перетворили на глибокий рів. В ансамбль замку входять сьогодні чотири будівлі: житлова оборонна «Вежа мурована», Богоявленська церква, башта Нова дзвіниця, наймолодша із замкових споруд (1905).

Найдавніша споруда фортеці, рідкісний для України тип середньовічної башти-донжона, — «Вежа мурована» біля південно-східного рогу замкового пагорба. Так її названо в акті від 1603 року про розділ маєтків князя Костянтина-Василя Острозького між синами. На нижньому ярусі Вежі мурованої зберігалися різноманітні припаси, було облаштовано глибокий колодязь. Верхня частини башти — результат пізніших перебудов ХІХ — початку ХХ століття. Після ремонту в 1913–1915 років його пристосували під музей з дев’яти залів і бібліотеку.

У південно-західному куті замкового подвір’я розташована Нова башта, яку іноді ще називають Круглою. Її часто датують кінцем XVI століття, хоч це радше дата надбудови верхнього ренесансного ярусу. Найвеличніший із замкових храмів України також тут — це Богоявленський собор, частина оборонних споруд міста.

У передмісті, яке колись заселяли татари, піднімається Татарська брама, а давній шлях із заходу стереже брама Луцька (XVI століття). Під її склепіння небайдужому туристу просто необхідно завітати: у башті розташувався музей книгодрукування, адже саме в Острозі починалося українське друкарство.

Використання замку і сучасний стан

Князь-просвітитель Костянтин-Василь Острозький у 1570-1580-х роках засновував на Волині братства й друкарні, відкривав школи в Турові й Володимирі, а в 1576 році започаткував Острозьку академію — первісток вищої освіти не лише в Україні, а й у всій Східній Європі. Допомагали князю в цьому яскраві «зірки» тогочасної Європи: грецький вчений Діонісій Палеолог, учень Галілео Галілея Кирило Лукаріс, професор Краківського університету Ян Лятос. Тут починав свою педагогічну діяльність Іван Вишенський, а першим ректором обрали Герасима Смотрицького. Без них академія не здобула б слави «Острозьких Афін». Заклад міг пишатися своїми учнями, серед яких були гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, автор «Граматики» Мелетій Смотрицький, білоруський поет Андрій Вимша. Корпуси академії розташовані в колишньому монастирі капуцинів (XVIII століття), який звів відомий будівничий тієї епохи Павло Антоній Фонтана.

Доньку Іллі Острозького, придворного королеви Бони Сфорци і друга спадкоємця престолу Сигізмунда ІІ Августа, і красуні Беати Костелецької звали Єлизаветою Катериною, але в історію вона увійшла як Галшка. Батька вона ніколи не бачила: помер через пів року після одруження, встигнувши заповісти численні статки дружині й майбутній дитині. Тринадцятирічну Галшку, найбагатшу наречену Східної Європи, її дядько Костянтин-Василь Острозький силоміць віддав заміж за багатія — князя Дмитра Сангушка. Померла вона сорокатрирічною у своєму маєтку в подільському селі Закриниччя. Згідно з її заповітом, 6000 кіп литовських грошей пішли на заснування в Острозі лікарні та школи, також на її кошти в Києві відкрили Братську школу — колиску Києво-Могилянської академії.

Авторка: Ірина Пустиннікова