Німий фільм Олександра Довженка. Вийшов на екрани 8 квітня 1930 року й був знятий із прокату через півтора тижня після прем’єри. Посідає друге місце у списку ста найкращих фільмів в історії українського кіно.
«Земля» — це фільм, який без перебільшення можна назвати легендою не лише українського, а й світового кіно. Заборонений і зневажений на радянській батьківщині, magnum opus Олександра Довженка про болісний розрив зв’язку між людиною і природою на тлі колективізації не раз визнавали однією з найважливіших стрічок світового кіно.
Робота над фільмом почалась у травні 1929 року. Зйомки спершу проходили в селі Яреськи на Полтавщині, згодом — у Києві; відбулася також робоча експедиція в Сухумі (Грузія). Монтаж фільму завершили у грудні, а у січні 1930 року його розглянули на комісії Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ). Відгуки були дуже схвальними, однак у березні на адресу творців «Землі» почала лунати критика, внаслідок чого фільм узяла до розгляду Всесоюзна центральна рада професійних спілок.
4 квітня 1930 року, за кілька днів до офіційної прем’єри, поет-пропагандист Дем’ян Бєдний опублікував розгромну віршовану рецензію на «Землю». Він розкритикував фільм за незрозумілість масам, запідозрив у потайних симпатіях до куркулів і не оминув увагою оголену натуру (йдеться про сцену, де героїня рве на собі одяг у розпачі від втрати коханого): «И неужто мы эти ПОЛОВЫЕ ГРИМАСЫ будем гнать, “продвигать” в пролетарские массы?»
В автобіографії Довженко писав про це так: «Радість творчого успіху була жорстоко подавлена страховинним двопідвальним фейлетоном Дем’яна Бєдного під назвою “Философы” в газеті “Известия”. Я буквально посивів і постарів за кілька днів. Це була справжня психічна травма. Спочатку я хотів був умерти».
8 квітня 1930 року «Земля», хоч і з деякими скороченнями, все ж вийшла на радянські екрани. Та не минуло й двох тижнів, як стрічку зняли з показів — за «натуралізм» і «замах на звичаї». Критики зазнала навіть музика Лева Ревуцького, що була первинним саундтреком фільму: композитора звинуватили у «формалізмі», після чого він майже перестав творити, зосередившись на кон’юнктурних замовленнях і викладацькій діяльності. Одним із небагатьох, хто наважився публічно виступити на захист «Землі», був Микола Бажан — він погодився з режисерським баченням колективізації як неминучого конфлікту людини та природи і похвалив Довженка як «руйнівника канонів», що змушує глядача мислити.
Поки радянські критики розпинали «Землю», фільм із великим успіхом демонстрували на європейських екранах: у Німеччині, Франції, Великій Британії, Чехословаччині, Нідерландах. 1932 року він увійшов до програми Венеційського кінофестивалю — італійські кіномитці назвали Довженка «Гомером кіно». 1958-го на Всесвітній виставці у Брюсселі «Землю» внесли до списку 12 найкращих фільмів усіх часів і народів — тільки після цього вона була реабілітована в СРСР.
Стрічку двічі реставрували: у 1971 та 2012 роках (вдруге — на замовлення Довженко-Центру). Новий музичний супровід для цієї останньої версії створив український гурт «ДахаБраха»; із ним фільм демонстрували на міжнародних кінофестивалях. 2017 року Мар’яна Садовська також написала для «Землі» сучасний саундтрек.
2015 року ЮНЕСКО назвало «Землю» одним із п’яти головних фільмів світової історії.
Пов’язані матеріали
Олександр Довженко
