Старостинський замок у Галичі

Центр Галичини і гордого давнього князівства був не тут: літописний Галич слід шукати у селі Крилос неподалік від Галича сучасного. А там, де дивляться на місто уламки мурів із відреставрованою баштою Старостинського замку, в галицько-волинські часи був невеликий порт на Дністрі. Над ним і спорудили дерев’яно-земляні укріплення з валами — літописи вперше згадують їх ще під 1114 роком.

Невідомо, коли і хто знищив первісну фортецю на Замковій горі. Далі також забагато білих плям: чи то польський король Казимир Великий дав наказ відновити укріплення біля Дністра, чи то волинський воєвода Любарт у 1350–1352 роках узявся за цю справу, достеменно не відомо. Із кінця ХІV до ХV століття твердиня була однією з найбільших і найсильніших у краї, опорою створеного 1378 року галицького староства — звідси й назва замку: Старостинський.

1621 року татари зруйнували дерев’яні фортифікації, тож у 1627 році замок нарешті звели з каменю: на п’ять башт і три брами. Через три десятиліття твердиню реконструювали за проєктом італійського інженера-фортифікатора Франсіско Корассіні, на який староста Потоцький дав 42 тисячі злотих. У постанові сейму від 1658 року зазначено, що магнат «від землі спорудив нові мури і обвів їх шанцями і редутами чужоземним способом». Утім, замок недовго красувався новими шатами: 1676 року турецько-татарські війська залишили на Замковій горі лише пощерблені, вибиті зуби стін. Більше фортецю не відновлювали. У

XVIII столітті рід твердинею завалилася частина гори, забравши із собою у короткий політ частину мурів. У 1796 році за розпорядженням влади замок почали розбирати — дозвіл на нищення дав інженер А. де Хегерштейн. У квітні 1858 року впала східна частина замкових стін. До нашого часу дійшли чималі підвали, частина західної башти й залишки оборонних мурів.

Авторка: Ірина Пустиннікова