Постановка п’єси «Мина Мазайло»

«Мина Мазайло» — сатирична трагікомедія Миколи Куліша, написана 1928 року і опублікована 1929 року. Сценічна прем’єра відбулася 18 квітня 1929 року в театрі «Березіль» у Харкові. Режисером був Лесь Курбас, художником — Вадим Меллер.

«Мина Мазайло» — одна з найзнаковіших українських п’єс першої половини ХХ століття. Працювати над нею Микола Куліш почав ще 1923 року, коли було проголошено політику українізації. Однак вийшов у світ «Мина Мазайло» вже в часи її згортання: національне питання перетворювалося на незручну тему, від якої було недалеко до небезпечних звинувачень у буржуазному націоналізмі, що вже відчули члени ВАПЛІТЕ і МАРСу.

П’єса, зосереджена на пов’язаних із політикою українізації процесах, розповідає про конфлікт довкола національного питання в межах окремої родини. Головний герой вважає причиною своїх невдач типово українське — «мужицьке» — прізвище, тож прагне змінити його на російське «Мазєнін». Це розколює його рідних на два ідеологічні табори. До конфлікту залучають «важку артилерію» ззовні — зокрема, київського дядька Тараса, у якого й «кури по-українському говорять», та тітку Мотю з Курська, носійку наративу про «один народ», яка вважає, що «лучше быть изнасилованной, чем украинизированной».

Робота над прем’єрною постановкою «Мини Мазайла» тривала всього 45 діб — неприпустимо мало як для такої вистави, на думку Леся Курбаса, що неприховано вважав Куліша найкращим українським драматургом свого часу. Прем’єра відбулась у квітні, наприкінці театрального сезону, і режисер мав сподівання відкрити наступний сезон удосконаленою постановкою. Художником «Мини Мазайла» став видатний графік, експресіоніст і кубофутурист Вадим Меллер, що у 1920-х роках був провідним художником «Березоля». Головні ролі виконали Йосип Гірняк, Лесь Сердюк, Мар’ян Крушельницький, Наталя Ужвій, Наталя Пилипенко.

Попри прискорений темп підготовки, «Мина Мазайло» мав величезний успіх у публіки. Театральний критик і актор-«курбасівець» Йона Шевченко писав: «Режисер майже завжди іде далі від автора п’єси. Так сталось і з “Миною Мазайло”: там де у автора натяк — у режисера повне слово; коли в автора побут — режисер бере автора, веде на гору й показує йому широкі обрії символічної романтики, соціяльного символу».

Виставу грали з аншлагами як на рідній харківській сцені, так і на гастролях у Києві, Одесі, Тбілісі тощо. Інші провідні театри теж охоче бралися за цей матеріал, однак популярність «Мини Мазайла» була недовгою: державна політика стрімко змінювалася, дедалі частіше лунали критичні голоси радянської критики.

Курбасові вдалося зберегти «Мину Мазайла» в репертуарі до 1931 року. Після цього постановка зникла зі сцени «Березоля» та інших українських театрів. Відродження п’єси відбулося в Харкові 25 березня 1989 року. Сьогодні «Мина Мазайло» входить у репертуар багатьох театрів, а сама п’єса належить до сотні кращих творів української літератури за версією ПЕН-клубу.

Авторка: Ольга Герасименко