Серед наукових зацікавлень — політична історія XX століття, історія комуністичного терору і комуністичної спецслужби в Україні та в СРСР, історія голоду 1932–1933 років в Україні, етнополітологія, історична персоналістика, політика історичної пам’яті, історія Другої світової війни, польсько-українських і єврейсько-українських взаємин.

Історик, археолог, спеціаліст із епохи раннього середньовіччя. З 1999 року — асистент кафедри археології та музеєзнавства історичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. 

Керує розкопками Канівського поселення.

Кандидатка історичних наук, археологиня, музейниця, спеціалістка з античної доби. Провідна наукова співробітниця Скарбниці Національного музею історії України.

Народився 6 липня 1992 року у Львові. У 2009–2014 роках був студентом історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (диплом магістра історії, викладача історії з відзнакою).

Упродовж 2014–2017 років — аспірант відділу новітньої історії Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України. Працював над дисертацією «Суспільно-політичні процеси у Російській Федерації та російсько-українські відносини в українській громадській думці (2000–2012)», яку захистив у березні 2018 року.

Старший науковий співробітник  відділу нової історії України Інституту українознавства. За сумісництвом — старший науковий співробітник Інституту релігієзнавства (філії Львівського музею історії релігії) і дослідник-волонтер проєкту «Локальна історія». Голова Ради молодих вчених Інституту українознавства і Ради молодих вчених Відділення історії, філософії та права НАН України. Член організаційного комітету щорічної міжнародної наукової конференції «Історія релігій в Україні».

Сфера наукових зацікавлень: русистика, історія України та Росії рубежу XX–XXI століть, розвиток українсько-російських відносин у XXI столітті, проблематика національної ідентичності та історичної пам’яті, історія СРСР, історія Львова.

Народився 2 липня 1979 року на Івано-Франківщині. У вересні 1995 року вступив на історичний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. 2005 року в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича захистив кандидатську дисертацію на тему «Військово-політичні стосунки Угорського королівства з Галицьким та Галицько-Волинським князівством (кінець ХІІ–ХІІІ ст.)», а 2015 року в Інституті українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України та Інституті народознавства НАН України (Львів) — докторську дисертацію на тему: «“Русь” в Угорському королівстві (ХІ — друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міґрації».

Головний редактор наукового і культурно-просвітнього краєзнавчого часопису «Гали­чина». Професор кафедри всесвітньої історії ПНУ імені Василя Стефаника, на якій 2015 року заснував Центр медієвістичних студій (Centrum Studiorum Mediaevalium). Visiting professor кафедри словацької історії Університету Коменського (Братислава, Словаччина). Викладає історію середніх віків і спецкурси: «Міжнародні відносини середини V — середини XVII ст.: європейський вимір», «Русько-угорські історичні зв’язки доби Середньовіччя (ІХ–XIV ст.)», «Русько-польські відносини Х-XIV ст.», «Актуальні проблеми сучасної медієвістики», «Ґендерні студії з історії Русі Х–XIV ст.», «Міграційні процеси та міжнародні відносини в Європі X—XV ст.», «Джерела до вивчення української історії в країнах Центрально-Східної Європи».

Досліджує русько-угорські, русько-польські, русько-чеські відносини ІХ–XIV століть, особливу увагу приділяючи пошуку окреслених руськими (Ruthenus) поселенців у сусідніх Русі країнах латинського світу. Наукові зацікавлення поширюються також на історію давнього Галича й Галицької землі до кінця XVIII століття, історію королівства Русі у ХІІІ — першій чверті XV століття, історію Станиславова та Станиславівської фортеці до початку ХІХ століття.

Член редколегії «Українського історичного журналу» та польських видань «Roczniki Humanistyczne: Towarzystwo Naukowe KUL Wydział Nauk Humanistycznych Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego Jana Pawła II» і «Studia Podlaskie: Instytut Historii i Nauk Politycznych Uniwersytetu w Białymstoku».

Фахову освіту здобув на історичному факультеті Київського університету імені Тараса Шевченка. З 1990 pоку працює в Інституті історії України НАН, з 2002-го очолює сектор соціальної історії. 1993 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Малоросійська колегія та реформи державного устрою України: 1722–1727 роки», 2002-го — докторську дисертацію «Проблема легітимації еліти козацької України в зовнішньополітичній діяльності Гетьманату: стосунки з Російською державою та Річчю Посполитою, 1654–1665 роки».

Працював у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Ягеллонському університеті в Кракові, Католицькому університеті Любліна, Варшавському, Гданському і Жешувському університетах, Науковому інституті імені Оссолінських у Вроцлаві.

Коло наукових інтересів охоплює політичну й соціальну історію середньовічної та ранньомодерної України і Центрально-Східної Європи, історію дипломатії і міжнародних відносин. 

У 1991–1996 роках навчалася на історичному факультеті Національного університету імені Тараса Шевченка. 2002 року захистила кандидатську дисертацію на тему «Становище жінки-шляхтянки на Волині другої половини ХVІ — початку ХVІІ ст.: майновий та правовий аспекти», 2015-го — докторську дисертацію на тему «Конфлікт у шляхетському середовищі Волині (друга половина XVI – початок XVII ст.)». 

Монографія «Честь, кров і риторика. Конфлікт у шляхетському середовищі Волині. Друга половина XVI – початок XVII століття», видана за результатами докторського дослідження, отримала нагороду часопису «Przegląd wschodni» в категорії «Іноземне дослідження» й нагороду Канадійського інституту українознавчих студій за краще монографічне дослідження в сфері гуманітаристики. Видана 2021 року книжка «Українські світи Речі Посполитої. Історії про історію» здобула спеціальну відзнаку BookForum Львів-2021 та премію премія імені Леся Танюка «За збереження історичної пам’яті». 

У 2003–2017 роках працювала в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія», викладала два авторські курси «Правові системи і правові інститути на українських землях Речі Посполитої» і «Сучасна західна історіографія». 2022 року входила до робочої групи зі створення нової програми навчання історії в школі при Міністерстві освіти і науки України, а 2023-го — до робочої групи з розробки концептуальних засад реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти. Як запрошена професорка прочитала в Ягеллонському університеті в Кракові два курси лекцій: «Багатокультурна спадщина Речі Посполитої» та «Польсько-українські стосунки до 1795 р.». Брала участь у Польсько-українському форумі протидії російській дезінформації у сфері історії Польщі та України.

Старша наукова співробітниця в Інституті української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського та в Інституті історії України НАН України. Заступниця відповідального редактора альманаху соціальної історії «Соціум» — видання Інституту історії України НАН України.

Наукові інтереси: шляхта українських земель у складі Речі Посполитої, переважно до середини XVII століття; функціонування судової системи в контексті шляхетської культури, передусім особливості взаємодії суду із соціальним і культурним простором; традиції парламентаризму на українських землях, зокрема період безкоролів’їв у Речі Посполитій; ідентичності. Зараз працює над книжкою про історію шляхтиць на Волині та Наддніпрянській Україні.

Основна сфера наукових інтересів — первісність. У 2009 році на археологічній практиці після першого курсу на спеціальності «Історія» в Маріупольському державному університеті вперше взяв участь в археологічній експедиції. Відтоді археологія стала його основним захопленням. Брав участь в багатьох археологічних експедиціях в Україні й за кордоном. У 2014 році отримав ступінь магістра археології в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». 

Освіта
2014–2017 — аспірантура ІА НАНУ, відділі археології кам’яної доби.
2014 — магістерську програму «Історія. Археологія та давня історія України» Національного університету «Києво-Могилянська Академія».
2012 — бакалавр Маріупольський Державний Університету за фахом «Історія» (диплом з відзнакою).

Після вступу в аспірантуру в Інститут археології Національної академії наук поєднував навчання з роботою (починаючи з 2016 року) в освітньому проекті («БеркоШко»), що стало першим педагогічним досвідом. У 2019 році отримав ступінь кандидата історичних наук. Від 2020 року співпрацює з «Порталом» як співавтор серії «Навігаторів» і науковий редактор книжок. 

Співавтор підручника з інтегрованого курсу «Україна і світ», виданого в 2022 році вже під час повномасштабного вторгнення РФ. 

У перші дні повномасштабного вторгнення став на захист України в лавах Збройних Сил України. 

Історією, і зокрема середньовічною історією України й Східної Європи, цікавився зі шкільного віку, тому по закінченні школи вступив на кафедру історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», де закінчив бакалаврат і магістратуру. Темами перших власних досліджень були києворуська політична історія та давньоруське літописання. Після університету вступив до аспірантури Інституту історії України Національної академії наук України. У цьому закладі захистив кандидатську дисертацію про методи дослідження найдавнішого руського літописання в історичній науці ХІХ–ХХ століть.

Працює в Секторі досліджень історії Київської Русі в Інституту історії України й у відділі історії України XIV — початку ХХ століття в Національному музеї історії України. Викладає курси із середньовічної історії України та Європи в Києво-Могилянській академії.

Серед інших історичних інтересів: європейське середньовіччя, індоєвропеїстика, етнонаціональні студії.