Василь Седляр

Василь Седляр побачив світ на хуторі Христівка. Батьки, селяни, віддали його до місцевої чотирирічної школи. Здобувши початкову освіту, Седляр поїхав до Києва, де закінчив Київську художню школу та вступив до Української академії мистецтв під керівництвом Михайла Бойчука.

Василь Седляр був одним із ідеологів і засновників Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ), а згодом — членом творчого об’єднання «Жовтень». З 1921 року він викладав у Межигірській художньо-керамічній школі. У цей період Седляр разом із колегами-бойчукістами Оксаною Павленко й Іваном Падалкою занурився в українське керамічне мистецтво, натхненне народним стилем, і долучився до заснування в Межигір’ї художньо-керамічного технікуму й Технологічного інституту кераміки і скла.

Протягом 1926 року Седляр разом із Бойчуком перебував у тривалому відрядженні в Німеччині, Франції та Чехословаччині. 1930 року він почав викладати у Київському художньому інституті. «Вже в перший рік навчання він нас підкорив системою своїх поглядів на мистецтво. На його лекції ми приходили, як на концерт. Він читав нам просто і цікаво. […] Приклади з літератури, філософії та історії культури збагачували фахові знання з мистецтва. Нас полонив його глибокий розум і загальна культура. Він був товаришем студентів більше, ніж директор і педагог», — згадував його учень Пантелеймон Мусієнко.

Викладання Седляр поєднував із різноплановою творчістю: монументальним і станковим живописом, ужитковим мистецтвом, книжковою графікою. Зокрема, він ілюстрував видання Івана Франка і Ґео Шкурупія і присвятив два роки графічному оформленню «Кобзаря», до якого намалював 44 ілюстрації (це видання кілька разів виходило вже в незалежній Україні).

Роботи Седляра експонувалися на республіканських, всесоюзних і навіть міжнародних виставках — самобутня творчість бойчукістів захоплювала публіку. Художник і мистецтвознавець Євген Холостенко присвятив Седляру монографію, однак вона так і не вийшла друком: культурна політика українізації добігла кінця, партія взяла курс на соцреалізм, а творчість Седляра і його колег-бойчукістів отримала тавро буржуазно-націоналістичної.

1936 року Василя Седляра, Михайла Бойчука й Івана Падалку заарештувало НКВС. Їх звинуватили в ідеологічній диверсії, додавши до списку гріхів, зокрема, й закордонну поїздку десятирічної давнини. 13 липня 1937 року їх розстріляли в Биківнянському лісі під Києвом, а всі їхні монументальні роботи й розписи знищили.